Ліктьовий суглоб — це складний механізм з трьох простих суглобів (плечопроменевого, плечоліктьового і променеволіктьового) який забезпечує рух трьох кісток руки: ліктьової, променевої і плечової. Саме тому, коли хоч один ліктьовий суглоб вражає артрит (запалення), рукою стає важко рухати або навіть неможливо. Про те, як вчасно запідозрити це поширене захворювання, в чому його причини і як лікувати артрит ліктьового суглоба читайте в цій статті.

Як і інші типи артриту, артрит ліктя підкрадається непомітно: спочатку це ледь відчутний дискомфорт вранці і ниючі болі «на погоду», особливо часто артрит приходить з холодами. Біль проходить досить швидко, і лише деякі на перших етапах розвитку хвороби звертаються до лікаря. І тільки, коли артрит ліктьового суглоба загострюється або переходить в хронічну форму, людина зазвичай звертається за медичною допомогою і проходить досить тривале лікування. Найчастіше, це люди похилого віку старше 65 років: кожна шоста людина в такому віці страждає від ускладнень ліктьового артриту, а іноді навіть стає інвалідом.

Симптоми артриту ліктьового суглоба

Біль в ліктьовому суглобі тільки в 10% випадків означає симптом артриту. Але сподіватися, що ви не хворі, і ризикувати, не проходячи діагностику, не варто. Виключити хворобу краще, ніж дати їй розвиватися, адже запалення може поширюватися з ліктя на інші суглоби.

Розпізнати артрит суглобів можна по болю, який відрізняється в залежності від причини запалення (тупий і ниючий — при подагричному артриті, гострий і сковуючий рухи — при ревматичному вигляді артриту). Також до місцевих симптомів відносять набряки і почервоніння шкіри, локальне підвищення температури в області ліктя, погіршення рухливості. Всі ці ознаки позначають ураження суглобового хряща і надлишок рідини навколо нього.

Загальні симптоми артриту ліктьового суглоба проявляються не відразу і посилюються з посилюванням проблеми. В першу чергу це втома, жар і лихоманка, головний біль, нудота.

Артрит ліктьового суглоба в гострій і хронічній формі може мати серйозні ускладнення. Без лікування тканини навколо запалених суглобів можуть стягуватися, після чого рука фіксується в одному положенні і більше не розгинається (тугорухливість суглобів). Виправити дефект може гіпс, а в особливо складних випадках — хірургічне втручання. Також наслідками несвоєчасної профілактики і лікування артриту є флегмона — гнійне запалення глибоких або поверхневих тканин кисті, бурсит — запалення навколосуглобових сумки, анкілоз — зрощення суглобів і повна втрата рухової здатності руки.

Артрит ліктьового суглоба

Діагностика артриту ліктьового суглоба

Точний діагноз ліктьового артриту ставить ревматолог, ортопед або артрології. Але однією пальпацією і іншими клінічними методами огляду хворого тут не обійтися. Для повної клінічної картини знадобиться прямий і бічний рентгенівський знімок ліктя і, що важливо для виявлення всіх запальних захворювань, — загальний аналіз крові. Якщо локалізацію запального процесу не вдалося визначити, на допомогу приходять ультразвукове обстеження (УЗД), МРТ, атромографія або діагностика за допомогою тепловізора. Але іноді і цього виявляється недостатньо, щоб з’ясувати справжню причину артриту ліктьового суглоба. У таких випадках також може знадобитися аналіз синовіальної рідини (СР) ліктьового суглоба — її дістають за допомогою медичної голки (пункція). Дані про вміст навколосуглобових рідин, полуження під час аналізу СР, дозволяють лікарю точно визначити присутність артриту і його тип (запальний або НЕ запальний), оскільки запалення може бути викликано також бактеріями.

діагностика ліктьового артриту

Причини ліктьового артриту

Цікаво, що отримати артрит ліктьового суглоба в спадок ризикують тільки жінки. У їхньому випадку провокатором артриту може стати ген HLA-В27. Це пояснює, чому ліктьовий артрит частіше зустрічається саме у представниць жіночої статі.

Загальним етіологічним фактором для чоловіків і жінок є ревматичні хвороби (колагенози), що протікають переважно з системним або локальним ураженням сполучної тканини (ревматизм і ускладнення інших захворювань, системні васкуліти, дифузні хвороби тканин).

Причини ліктьового артриту: хвороби суглобів

Мікрокристалічні артрити — група суглобових захворювань, викликаних відкладенням кристалів, частіше за інших зустрічаються урати (викликають подагру) і пірофосфати кальцію (причина пірофосфатної артропатії).

Псоріатичний артрит — супутнє запалення суглобів, яке в 10% випадків з’являється при хронічному захворюванні шкіри і нігтів — псоріазі — і далеко не завжди це відбувається одночасно. Іноді псоріатична артропатія з’являється через 10 років або ж навпаки випереджає симптоми псоріазу.

Реактивні артрити — запалення суглобів після перенесеної інфекції, в т.ч. ЗПСШ (хламідіоз, гонорея, сифіліс) або розлади кишечника (єрсиніоз).

Остеоартрози — група захворювань, що вражають хрящові тканини суглобової поверхні (суглобовий хрящ, субхондральну кістку, зв’язки, навколосуглобову сумку, капсулу і м’язи).

Хвороба Бехтерева — хронічне прогресуюче запалення міжхребцевих суглобів, яке призводить до їх зрощення.

Причини ліктьового артриту: васкуліти

Геморальгічний васкуліт — захворювання з переважним ураженням капілярів шкіри, суглобів, шлунково-кишкового тракту і нирок. Ураження суглобів спостерігається у більшості хворих цим типом васкуліту, правда, найчастіше уражаються великі суглоби.

Хвороба Бюргера (облітеруючий тромбагіїт) — патологічний процес порушення кровотоку, який характеризується запаленням дрібних судин кінцівок і переходить на великі судини.

Вузликовий періартеріїт — захворювання артерій, що викликає ураження артерій внутренних органів.

Причини ліктьового артриту: дифузійні хвороби сполучної тканини

Системний червоний вовчак — аутоімунне захворювання, при якому імунна система починає вбивати здорові клітини, в процесі чого виробляються речовини, що ушкоджують шкіру, внутрішні органи і суглоби.

Дерматоміозит — системне захворювання сполучної тканини і м’язів супроводжується порушенням рухової функції. Суглобовий синдром проявляється болями і порушенням рухливості.

Системна склеродермія — затвердіння сполучної тканини з подальшим ураженням внутрішніх органів. Ураження суглобів проявляється болем, скутістю.

Змішане сполучне захворювання (синдром Шарпа) — аутоімунне захворювання сполучної тканини, в ході якого спостерігається симптоматика червоного вовчака, системної склеродермії, міозиту і ревматоїдного артриту.

Інші причини артриту ліктьового суглоба

  • бактерії, віруси і грибки;
  • дисбактеріоз, харчове отруєння, порушення метаболізму;
  • гайморит, фарингіт, тонзиліт та інші захворювання дихальної системи;
  • алергічні реакції;
  • авітаміноз;
  • гострий вірусний гепатит;
  • уретрит, ентероколіт, цистит;
  • кір, сепсис, туберкульоз, цукровий діабет, пієлонефрит;
  • бруцельоз;
  • надмірні фізичні навантаження і травми;
  • злоякісні пухлини;
  • підвищена вологість, погана вентиляція.

Лікування артриту ліктьового суглоба

Лікування артриту ліктьового суглоба безпосередньо залежатиме від причин його виникнення. Первинний артрит не пов’язаний з іншими захворюваннями, в той час, як вторинний супроводжує інші хвороби, лікувати які потрібно в першу чергу. Інфекційний артрит теж буває первинним (інфекція потрапляє безпосередньо в ліктьовий суглоб через рани) і вторинним (віруси і бактерії потрапляють через прилеглі тканини).

Хірургічне лікування — крайній захід, до якого вдаються тільки в дуже складних випадках. Найчастіше цілком достатньо консервативного лікування, яке складається з медикаментозної терапії, фізіотерапії, масажу та лікувальної гімнастики.

Не хірургічні методи лікування ліктьового артриту

Зазвичай людина звертається до лікаря, коли їй починають заважати біль в суглобах ліктя, але головне завдання лікаря — не тільки знеболити, але і зупинити запальний процес в суглобах. В цьому і полягає логіка лікування ліктьового артриту: призначаються знеболюючі та нестероїдні протизапальні засоби. Після того, як лікар переконається в точності діагнозу, оцінить причину артриту і місце його локалізації, він може призначить такі препарати.

Анальгетики при артриті ліктьового суглоба: ацетамінофен, парацетамол, анальгін, тайленол, метадон, трамадол Штада, ібупрофен.

Нестероїдні протизапальні засоби: німесулід, мелоксикам, піроксикам, целебрекс і ін.

Гормональні протизапальні засоби (стероїди) при ліктьовому артриті: гідрокортизон, преднізолон, триамцинолон, детралекс.

Хондропротектори для відновлення суглобових тканин: хондроїтин сульфат, глюкозамін, структум.

Інші ліки при лікуванні артриту ліктьового суглоба: якщо артрит отриманий через інфекційне захворювання, не обійтися від антибіотиків. Оскільки медикаментозне лікування діє не завжди щадяще, як би цього не хотілося, пережити стрес організму допомагають імуностимулятори та протитоксичні засоби, а також дієта і правильне харчування при артриті, про які ми вже писали раніше.

Лікування артриту ліктьового суглоба включає не тільки таблетки, ін’єкції, можливо також місцевий вплив на уражений суглоб: креми та мазі, гелі та розчини для примочок. Вони допомагають зняти набряклість, знизити больові відчуття і поліпшити рухову здатність рук.

Під час загострення артриту ліктьового суглоба часто рекомендується носити налокітники, бандажі або звичайні пов’язки.

Якщо запалення супроводжується виділенням гною, його потрібно негайно видалити і обробити уражене місце сильним протизапальним засобом (бутадіон, нейродікловіт і ін.).

Щоб уникнути зрощення суглобів і атрофії м’язів, лікар може призначити додаткові фізіотерапевтичні процедури за допомогою магнітних або ультразвукових хвиль, лазера, електрофорезу та ін. Однак, такі маніпуляції можливі тільки, якщо біль пройшов і наступив період ремісії.

Лікувальна фізкультура, масаж, цілющі грязі — гарний додатковий засіб профілактики артриту ліктьового суглоба і його лікування.

Хірургічні методи лікування ліктьового артриту

Артроскопія при артриті ліктьового суглоба — операція на ліктьовому суглобі під місцевою анестезією або загальним наркозом через невеликі проколи-розрізи, що і є основною перевагою. По-перше, при артроскопії суглоб в процесі доступу практично не травмується, а по-друге, після хірургічного втручання вдається уникнути значних шрамів. Ця операція здатна виявити і видалити навіть невеликі дефекти в ураженому суглобі і мінімалізувати ускладнення.

Ендопротезування ліктьового суглоба — всього години за операційним столом досить сучасним хірургам, щоб замінити пошкоджені частини ліктьового суглоба імплантантами. І вже на наступний день після операції пацієнта чекає лікувальна гімнастика під супроводом фахівця. Спочатку це прості вправи, потім вони стають активнішими, протягом тижня після ендопротезування призначається електроміостимуляція, і пацієнт в більшості випадків благополучно відправляється на лікування в домашніх умовах.

Артодез при артриті ліктьового суглоба — видалення суглобового хряща на суглобових поверхнях променевої, ліктьової і плечової кістках, замість якого поміщають шматочок кістки, витягнутий з ліктьового відростка, в порожнину в області ліктьової ямки і фіксують. Пацієнту рекомендується вісім тижнів уникати навантаження на суглоб, а через півроку імплантант видаляється. До такої операції лікарі вдаються нечасто, оскільки згодом рука може вкоротити.

Артроліз ліктьового суглоба — оперативне зовнішнє втручання під місцевим або загальним наркозом, після якого зменшується амплітуда рухів в розхитаному суглобі за рахунок створення додаткових зв’язок і кісткових обмежувачів. Ця операція призначається в тих випадках, коли людина втрачає здатність згинати й розгинати руку в лікті.

Синовектомія при артриті ліктьового суглоба — видалення частини навколосуглобової оболонки під місцевою анестезією або загальним наркозом. Операція досить щадна і необхідна у випадках ревматоїдного артриту. Після хірургічного втручання вдається зберегти рухову функцію суглоба і повністю зупинити запальні процеси інших частин ліктьового суглоба.

Остеотомія ліктьового суглоба — видалення ліктьового відростка або частини кістки з метою зменшити тиск на суглоб. Часто в хірургії використовується поздовжня остеотомія, що скорочує час рефіксації віддаленого фрагмента ліктьового відростка, при цьому кріплення вдається розташувати так, щоб пацієнт не відчував дискомфорту в післяопераційний період. Також фіксатори видаляють через невеликі розрізи, що покращує косметичний ефект після операції.

Резекція при артриті ліктьового суглоба — часткове або повне видалення суглоба. Найчастіше досить резецировати лише невелику його частину, щоб повністю відновити роботу ліктя. У деяких випадках видаляється головка променевої кістки, особливо у літніх людей, у яких розвинувся травматичний артрит. У молодих людей променева кістка не видаляється, оскільки це може призвести до деформації суглоба. Повне видалення суглоба проводиться при гнійному артриті. В процесі оперування в рану вставляються катетери для постійного введення антибіотиків.

Артропластика ліктьового суглоба — заміщення пошкоджених ділянок суглоба з використанням штучного імплантату або біологічного трансплантата. Операція здійснюється за допомогою камери і сучасних мікроінструментів — артроскопа. Іноді пересідається весь ліктьовий суглоб або один з трьох його складових. Артропластика покликана зберегти рухливість суглобів і дає хороші результати, особливо у молодих пацієнтів. Це закритий тип операції, і пацієнт вже через годину-дві зможе відправитися додому, отримавши перелік знеболюючих і протизапальних медикаментів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЯК РОЗПІЗНАТИ АРТРИТ

АРТРОЗ І АРТРИТ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ