Цервікальна гонорея

Серед цервіцитів бактеріального походження одним з часто зустрічаємих є гонококовий цервіцит (цервікальна гонорея).

венеричні захворюванняЦервіціт — це запалення шийки матки. Найбільш частою причиною даної патології є бактеріальна інфекція — гонококова, стрептококова, стафілококова, трихомонадная, мікоплазмова, хламідійна, уреаплазменная. Також цервіцит може розвиватися внаслідок зараження генітальним герпесом. Крім інфекційної природи, цервіцит може виникати в результаті хімічного і механічного травмування шийки матки.

Крім того, необхідно відзначити, що в клімактеричному періоді у зв’язку зміною гормонального фону, слизова оболонка шийки матки стоншується. При цьому підвищується вразливість шийки матки, внаслідок чого зростає сприйнятливість до інфекції.

Збудник гонореї

Збудником гонореї є грамнегативний диплокок — гонокок. В основному ця бактерія вражає слизову оболонку статевих шляхів, проте в патологічний процес можуть втягуватися слизова оболонка ротоглотки, прямої кишки, кон’юнктиву. У разі ураження гонококами кон’юнктиви виникає захворювання бленорея (офтальмобленорея). Найчастіше дана хвороба спостерігається у новонароджених. У цьому випадку зараження гонококами відбувається при пологах під час проходження дитини по інфікованих родових шляхах матері.

В основному зараження гонореєю відбувається статевим шляхом, рідше — побутовим (через інфіковані рушники, білизну, мочалку). Залежно від місця впровадження збудника гонореї, розрізняють гонококовий уретрит (запалення сечовипускального каналу), цервіцит, сальпінгіт (запалення маткових труб), проктит (запалення прямої кишки), кон’юнктивіт, фарингіт, артрит. В окремих випадках можливий розвиток гонококової бактеріємії (наявність гонококів в крові).

Клінічні прояви

Залежно від тривалості перебігу розрізняють свіжу гонорею (тривалість захворювання до двох місяців) і хронічну гонорею (тривалість хвороби більше двох місяців). У свою чергу гостру гонорею прийнято розділяти на гостру, підгостру, малосимптомну (безсимптомну). З загостреннями може протікати хронічна гонорея. Крім того, окремо виділяють гонококоносіння, при якому збудник не викликає появи симптомів, а жінки звертаються до лікаря вже при наявності ускладнень гонореї.

У даний час при гонореї типові клінічні прояви спостерігаються, як правило, рідко, так як в більшості випадків зустрічається змішана інфекція. Інкубаційний період при наявності змішаної інфекції подовжується, діагностика і терапія захворювання ускладнюються, в результаті чого значно підвищується ймовірність розвитку хронічної форми гонореї.

Клінічні прояви гонореї зазвичай з’являються через 3-7 діб після зараження. Основними симптомами захворювання є печіння, свербіж у піхві, слизистогнійні, гнійні виділення зі статевих шляхів. Також можуть спостерігатися часті хворобливі позиви до сечовипускання. При цьому рясні гнійні вагінальні виділення викликають роздратування навколишніх шкірних покривів. Однак багато пацієнток з цервіцитом скарг не пред’являють. Це викликано тим, що жінки більш схильні до малосимптомної і безсимптомної течії гонореї. При цьому нерідко гострий гонококовий цервіцит поєднується з гострим ендоцервіцитом (запалення слизової каналу шийки матки) і гострим кольпітом (запалення слизової піхви) аналогічної природи.

При несвоєчасному зверненні до лікаря хронічна гонорея призводить до порушень менструального циклу і серйозних ускладнень, які включають розвиток спайкового процесу в малому тазу, захворювання сечового міхура, параметрит (запалення сполучної тканини, навколишнього матку), периметрит (запалення очеревини, навколишньої матки), позаматкову вагітність , синдром хронічного тазового болю, невиношування вагітності. Гонорея є однією з найбільш частих причин безпліддя.

Лікування гонококового цервіциту

Основне місце в лікуванні гонореї відводиться антибіотикотерапії. Антибактеріальний препарат підбирають з урахуванням чутливості збудника, наявності супутньої інфекції та ускладнень захворювання. Причиною неефективності терапії може бути стійкість гонокока до вживаного лікарському засобу.

На час лікування цервікальної гонореї необхідно виключити статеві контакти, а також вживання алкоголю. Обов’язково проводиться одночасне лікування статевого партнера пацієнтки з гонококовим цервіцитом. Критеріями вилікування цервікальної гонореї вважається зникнення клінічних проявів захворювання і відсутність гонококів при виконанні повторних лабораторних аналізів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ГОНОРЕЯ