Гострий фронтит

Гострий фронтит — це один з найбільш часто зустрічаючихся видів синуситу (запалення навколоносових пазух), що зачіпає слизове вистилання лобової додаткової пазухи.

Гострий фронтит: причини і види захворювання

Гострий фронтитПричин розвитку запального процесу у фронтальному синусі величезна безліч. Перше місце за частотою займають інфекції, що потрапляють в пазуху, як правило, з носової порожнини при гострій респіраторній інфекції, грип, дифтерії, скарлатині і т.д. Рідше інфекція потрапляє в лобову пазуху гематогенно (через кров) з абсцесів, каріозних порожнин в зубах та ін. Серед вірусів частіше відзначаються риновіруси, аденовіруси, коронавіруси та респіраторно-синцитіальних віруси. Бактеріальними збудниками гострого фронтиту частіше є стрептококи, гемофільна паличка, стафілококи і мораксели (частіше у дітей). Крім того, інфекція може мати грибкове походження. Серед причин неінфекційного характеру можуть бути поліпи в носовій порожнині (погіршують відтік з навколоносових пазух, виникає набряк слизових), алергічні захворювання (вазомоторний риніт, бронхіальна астма), викривлення носової перегородки, травми носа і навколоносових пазух, гіпертрофія носових раковин, чужорідні тіла в носових ходах (особливо часто у дітей молодшого віку).

За характером запального процесу гострий фронтит може бути катаральним, гнійним, кістозним, поліпозним або гіперпластичним. Залежно від цього вибирається необхідний метод лікування.

Клінічні прояви гострого фронтиту

Фронтит вважається гострим, якщо тривалість його течії не перевищує трьох тижнів. Початок захворювання частіше поступовий і проявляється загальними симптомами (загальна слабкість, нездужання, озноб, підвищення температури тіла, закладеність носа). Якщо фронтит розвивається на тлі вже наявного інфекційного захворювання, то початкова стадія запального процесу протікає непомітно. Потім загальний стан погіршується, з’являється закладеність носа, відчуття розпирання і біль в області надбрівних дуг, лоба, який посилюється при нахилах вперед або після довгого перебування в положенні лежачи (після сну) внаслідок відсутності відтоку запального ексудату, а також може віддавати в скроневу область. При цьому характер виділень з носа змінюється (стає густим, жовто-зеленого кольору), знижується нюх, голос стає гугнявим. Може також відзначатися світлобоязнь, сльозотеча, болючість в ділянці внутрішнього кута ока, набряклість зазначеної області. Характерною ознакою гострого фронтита, який можна виявити самостійно (в домашніх умовах), — посилення хворобливості при натисканні, постукуванні або лупцюванні по ділянці лоба над переніссям.

Діагностика гострого фронтиту

Для встановлення діагнозу «гострий фронтит» використовуються такі методи лабораторно-інструментальної діагностики:

  • риноскопія, тобто огляд за допомогою носових і носоглоткових дзеркал (дозволяє візуально визначити наявність поліпів, викривлення перегородки носа, виявити сторонні тіла, а також оцінити стан слизової оболонки, її набряклість, почервоніння, потовщення і т.д.);
  • рентгенологічне дослідження навколоносових пазух (дозволяє визначити наявність рідини в пазухах);
  • ультразвукове дослідження навколоносових пазух (оцінка обсягу запалення і контроль ефективності проведеного лікування);
  • бактеріологічне дослідження виділень з носа (дозволяє виявити збудника інфекції та визначити його чутливість до антибіотиків);
  • ендоскопічне дослідження носа (дозволяє виявити дефекти будови пазух, поліпи, а також визначити стан слизових оболонок в придаткових пазухах);
  • цитологічне дослідження виділень з носа (допомагає встановити причину розвитку гострого фронтиту і характер запального процесу);
  • комп’ютерна томографія;
  • рідше застосовуються такі методи дослідження, як діафаноскопія (трансиллюмінація) лампочкою Герінга, сцинтиграфія і термографія.
Методи лікування і ускладнення гострого фронтиту

Медикаментозна терапія гострого фронтиту полягає в застосуванні судинозвужувальних, антибактеріальних і протизапальних препаратів місцево (у вигляді спрею), муколітичних засобів, антиалергійної терапії при алергічному походження запалення, а також антибактеріальних препаратів при наявності показань (висока лихоманка, гнійний характер запального процесу, неефективність інших методів лікування).

Серед немедикаментозних методів лікування проводять промивання носа, в тому числі методом «кукушка», Трепанопункція (промивання фронтального синуса), електрофорез, фізіотерапевтичні методи.

Хірургічне лікування може проводитися за наявності поліпів в носовій порожнині (поліпектомія), при розростанні слизової вистилки лобової пазухи або наявності кіст (розтин лобової пазухи і видалення кіст, поліпів).

При відсутності своєчасного лікування запальний процес може поширюватися на сусідні навколоносові пазухи з розвитком гаймориту, сфеноїдиту, етмоїдиту, в очну ямку з розвитком абсцесів повік, флегмони очниці. Найбільш небезпечними є внутрішньочерепні ускладнення (абсцеси мозку, менінгіти тощо) та сепсис.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ХРОНІЧНИЙ ФРОНТАЛЬНИЙ СИНУСИТ

ПОЛІПОЗНИЙ СИНУСИТ

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЗАКЛАДЕНИЙ НІС?