ГоловнаХвороби і лікуванняОнкологія: діагностика та лікування ракуЛімфома маргінальної зони: чи видаляти селезінку?

Лімфома маргінальної зони: чи видаляти селезінку?

Основним методом лікування лімфоми селезінки було видалення органу. Сучасні методики лікування дозволяють уникнути такої долі.

Про проблему

лімфома селезінкиЛімфома маргінальної зони селезінки — це В-клітинна неходжкінська лімфома, при якій відзначаються патологічне збільшення селезінки, а також зміни клітин крові та кісткового мозку.

Серед лімфом маргінальної зони дане захворювання зустрічається у 20% пацієнтів, а серед всіх неходжкінських лімфом — у 3%. Основним чинником, що сприяє розвитку патологічного процесу, є вік. Лімфома маргінальної зони селезінки переважно зустрічається у осіб старше 50 років, в незалежності від статі.

Основними проявами захворювання є спленомегалія (збільшення селезінки), а також ураження кісткового мозку і формених елементів крові.

Спленектомія

До недавнього часу основним методом лікування лімфоми маргінальної зони селезінки була спленектомія — видалення селезінки. Після цієї операції орган підлягав ретельному гістологічному та імуногістохімічному дослідженню для встановлення точного діагнозу та визначення подальшої тактики лікування. У цілому, спленектомія давала непогані результати. Ремісія після операції в середньому тривала 8 років, після чого призначалися додаткові курси хіміотерапевтичних препаратів. У той же час спленектомія має і суттєві недоліки. Так, хворі на лімфому маргінальної зони селезінки, це в основному літні люди, які погано переносять оперативне втручання. Тому медицина активно шукала шляхи нехірургічного лікування захворювання.

Застосування моноклональних антитіл

За останні кілька десятків років методи лікування неходжкінських лімфом значно змінилися. У різні роки в терапевтичних цілях активно застосовувалася променева терапія, монохіміотерапія алкілат і цитостатики (наприклад, хлорамбуцил, циклофосфамід), та поліхіміотерапія за різними схемами.

Одним із значущих досягнень сучасної онкології є лікування раку за допомогою моноклональних антитіл. У чому ж перевага цього терапевтичного методу? На відміну від цитостатичних препаратів і променевої терапії, моноклональні антитіла вибірково діють на клітини-мішені, на поверхні яких містяться специфічні антигени. Препарати на основі моноклональних тел майже не роблять ніякого впливу на інші клітини і тканини, що істотно знижує ймовірність розвитку побічних ефектів.

Для лікування неходжкінських лімфом широко використовується препарат рітуксімаб, що містить моноклональні антитіла до антигену CD-20. Поверхневий антиген CD-20 продукується в більш ніж 90% всіх лімфоцитів, які не зникають і не трансформуються в пухлинних клітинах. Відзначено, що CD-20 в нормальних і пухлинних В-клітинах експресується з різною антигенною щільністю. У той же час антиген CD-20 відсутній на поверхні зрілих В-лімфоцитів, ранніх популяціях В-клітин, а також на поверхні стовбурових клітин. Такі характеристики дозволяють використовувати антиген CD-20 в якості мішені при лікуванні різних лімфом, в тому числі і при лікуванні лімфоми маргінальної зони селезінки.

Результати досліджень

Лімфома маргінальної зони селезінки також супроводжується значною інфільтрацією В-клітин з CD-20-антигенами, що дозволило застосувати моноклональні антитіла в лікуванні цього захворювання.

Дослідження із застосуванням ритуксимабу в якості монотерапії, а також у комбінації до хіміотерапії показали хороші результати. У ході клінічних досліджень, у якому пацієнтам призначався курс монотерапії ритуксимабом, позитивні зміни спостерігались у 88-100% пацієнтів в різних дослідницьких групах. При лікуванні ритуксимабом у пацієнтів відзначився виражений регрес спленомегалії, а також покращився кількісний склад формених елементів крові. Позитивна динаміка протягом перших трьох років життя спостерігалася у 60% пацієнтів, яким протягом цього часу не проводили підтримуючі курси лікування, і у 88% пацієнтів, яким проводили підтримуючу терапію.

Виживання пацієнтів після лікування ритуксимабом булj практично таким ж, як і у випадку спленектомії.

Таким чином, вищевказані результати досліджень дозволяють позбавляти пацієнтів від хірургічного втручання при лімфомі маргінальної зони селезінки. Спленектомія може бути показана в тому випадку, коли імунотерапія не дає позитивних результатів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЛІМФОМА МАРГІНАЛЬНОЇ ЗОНИ СЕЛЕЗІНКИ

ІНДОЛЕНТНІ ЛІМФОМИ