Різні методики діагностики гельмінтозів дозволяють не тільки виявити гельмінт, а й визначити інтенсивність паразитарної інфекції.
Гельмінтози – це група паразитарних захворювань, які зустрічаються як у людини, так і у тварин. На сьогоднішній день ідентифіковані сотні видів різних гельмінтів. Найчастіше зустрічаються плоскі і круглі черви, а також нематоди, скребні та інші види. В організмі людини можуть паразитувати більше 300 видів різних гельмінтів.
Паразити здатні вражати не тільки шлунково-кишковий тракт, а й будь-які інші органи: печінка, мізки, очі, серце.
Найчастіше зараження гельмінтами відбувається через заражену їжу, воду, а також через немиті руки.
Прямі і непрямі методи діагностики гельмінтозів
На сьогоднішній день розроблено безліч методів діагностики гельмінтозів, проте всіх їх можна розділити на дві великі групи: прямі і непрямі. До прямих методів діагностики відносяться ті дослідження, які дозволяють безпосередньо виявити гельмінти, їх фрагменти, личинки або яйця. Непрямі методи діагностики гельмінтозів ґрунтуються на виявленні вторинних змін, характерних для того чи іншого різновиду гельмінтозу.
Найпопулярнішими прямими методами діагностики гельмінтозів є макро- і мікрогельмінтоскопічні методи досліджень.
Макрогельмінтоскопічні методи дослідження
Макроскопічні дослідження дозволяють виявити гельмінтів (або їх фрагменти) в фекаліях хворого. Деякі паразити вдається виявляти неозброєним оком. Також макроскопічні методи досліджень передбачають використання чашок Петрі і лупи для виявлення більш дрібних паразитів. За допомогою макроскопічних методів дослідження виявляються аскариди і гострики.
Мікрогельмінтоскопічні методи дослідження
За допомогою мікроскопічних методів дослідження вдається виявити яйця і личинки паразитів. Для цього може застосовуватися метод Като, який передбачає аналіз товстого мазка на покровній платівці. Метод Като не дозволяє виявити всі види гельмінтів, тому часто дане дослідження доповнюється методами копровоскопії (метод Фюллеборна або метод Калантарян), що передбачають підфарбовування калу для досягнення контрасту. При поєднанні методу Като з кількісними методами дослідження (наприклад, метод Столла) вдається визначити інтенсивність паразитарної інвазії.
Імунологічні методи дослідження
Імунологічні методи діагностики гельмінтозів засновані на виявленні в сироватці крові специфічних антитіл до тих чи інших гельмінтам. Для імунологічного дослідження застосовується метод непрямої гемаглютинації, імуноферментного аналізу, імуноелектрофореза, імуноабсорбції та інші серологічні методи досліджень крові.
Імунологічні методи дослідження застосовуються для діагностики альвеококозу, ехінококозу, цистицеркозу, аскаридозу, шистосомозу та інших гельмінтозів.
Аналіз жовчі і дуоденального вмісту
Аналіз жовчі і дуоденального вмісту проводиться в тому випадку, коли є підозри на ураження паразитами печінки, жовчного міхура або дванадцятипалої кишки. Іноді за допомогою даного дослідження виявляється опісторхоз, клонорхоз, стронгілоїдоз та інші гельмінтози.
Біопсія
Деякі види гельмінтів паразитують в м’язових тканинах (наприклад, трихінели). В даному випадку дослідження біоптатів (зразків тканин, узятих при біопсії) дозволяє встановити точний діагноз.
Електропунктурна діагностика
Електропунктурна діагностика заснована на аналізі опору шкіри при подразненні її слабким електричним струмом. Електропунктурна діагностика при підозрі на гельмінтоз може проводитися двома способами: за методом Фолля або за допомогою резонансного тестування.
Інструментальні методи дослідження
При гельмінтозах також проводиться ультразвукове дослідження, ФЕДГС, рентгенографія і комп’ютерна діагностика. Ці методи дозволяють визначити ступінь шкоди, завданої гельмінтами, а також визначити стан окремих органів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЩО ТАКЕ ІМУНОГРАМА
