Прийом медикаментів і дотримання всіх рекомендацій лікаря при миготливій аритмії дозволять пацієнтові забезпечити собі повноцінне життя.
Миготлива аритмія (фібриляція передсердь) – один з різновидів надшлуночкової тахіаритмії, при якій порушується координованість скорочення відділів серця. Подібні конвульсивні посмикування м’язів передсердь призводять до істотного збільшення частоти серцевих скорочень, що може досягати до 600 ударів на хвилину.
Миготлива аритмія є найбільш поширеним типом тахіаритмій. Згідно зі статистичними даними, захворюваність складає 0,3-0,4% від усього населення, що складає приблизно 30-40% від усіх випадків порушень серцевого ритму.
Вірогідність розвитку миготливої аритмії збільшується з віком. Так, якщо у віковій групі до 60 років хвороба діагностується у 1% людей, то серед осіб старше 80 років цей показник збільшується в 6 разів.
Причини миготливої аритмії
Миготлива аритмія може розвинутися на тлі будь-якого захворювання серцево-судинної системи. У молодих людей, зазвичай, хвороба розвивається на тлі вроджених вад клапанного апарату серця. Люди похилого віку страждають від миготливої аритмії внаслідок наступних патологій:
- інфаркт міокарда;
- ішемічна хвороба серця;
- серцева недостатність;
- кардіосклероз;
- гіпертонічна хвороба (часті підвищення артеріального тиску);
- міокардит;
- ревматизм серця;
Серед некардіологічних причин розвитку миготливої аритмії виділяють:
- хвороби щитовидної залози;
- інтоксикація алкоголем, наркотичними і лікарськими речовинами;
- нервові стреси;
- алкоголізм;
- порушення електролітного балансу, гіпокаліємія.
Симптоми миготливої аритмії
Симптоми миготливої аритмії в чомусь залежать від форми захворювання (пароксизмальна або постійна аритмія), виду патологічного порушення і індивідуальних особливостей хворого.
Найбільш яскравий перебіг захворювання супроводжується прискореним серцебиттям, нападами серцевого болю, задишкою, тремтінням, м’язовою слабкістю, підвищеним потовиділенням і прискореним сечовипусканням. Нерідко хворого турбує напад сильної незрозумілої паніки, страху, а також запаморочення й непритомність.
Спочатку миготлива аритмія часто проявляється у вигляді нападів, які можуть мати періодичний характер. У деяких випадках напади виникають дуже рідко і хвороба не схильна до прогресування. Іноді розвивається хронічна миготлива аритмія з характерною стертою (не вираженною) симптоматикою. У даному випадку хворі можуть і не висувати жодних скарг.
Діагностика миготливої аритмії
На першому етапі проводиться огляд пацієнта та антропометричні дослідження. Для діагностики миготливої аритмії проводяться наступні методи досліджень:
- ЕКГ;
- ехокардіографія;
- аналіз крові;
- холтерівське моніторування;
- рентгенографія легенів;
- дослідження серцевого викиду;
- визначення рівня С-реактивного білка.
Лікування миготливої аритмії
Миготлива аритмія досить важко піддається лікуванню. Здійснювана медикаментозна терапія в першу чергу спрямована на корекцію ритму передсердь, а також на запобігання розвитку нападів.
Купірування пароксизмів здійснюється внутрішньовенним або пероральним прийомом препаратів на основі хінідину, пропафенона і прокаїнаміду. Також можуть застосовуватися медикаменти на основі метопрололу, амідарона, соталолу, верапамілу, дилітіазема та інших лікарських речовин.
При купірованні пароксизмів також дуже важливо заспокоїти хворого, призначивши йому заспокійливі засоби. При частих нападах миготливої аритмії, як правило, пароксизмальну форму захворювання переводять в постійну, при якій підтримується пульс на рівні 60-90 ударів на хвилину. При цьому хворий повинен приймати всі призначені лікарем препарати. У разі самостійного скасування лікарських засобів можуть розвинутися тяжкі порушення ритму серця.
Профілактика
Профілактика миготливої аритмії полягає в уникненні негативних факторів, що сприяють розвитку захворювання. До таких факторів належать: куріння, надмірні фізичні навантаження, зловживання алкоголем. Для профілактики тромбозів при миготливій аритмії хворим призначають препарати ацетилсаліцилової кислоти (аспірин).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
СТЕНОКАРДІЯ
