Збудник мікоплазмозу – мікоплазма – мікроорганізм, що займає проміжне положення між бактеріями і вірусами.
З 40 відомих науці видів мікоплазм для людини становлять небезпеку: мікоплазма гомініс, мікоплазма геніталіум, мікоплазма пневмонії і уреаплазма уреалітікум. Мікоплазма – паразит, що живе за рахунок зараженого нею організму, від нього вона отримує необхідні поживні речовини, а у відповідь «дякує» свого годувальника різними патологіями і хворобами.
Мікоплазмоз може викликати:
- Запальні захворювання органів сечостатевої системи і чоловіків і жінок.
- Запальні захворювання матки і придатків.
- Бактеріальний вагіноз.
- Пієлонефрит.
- Викликає зміни в структурі сперматозоїдів, загрожує чоловічим і жіночим безпліддям.
- Патології вагітності, плоду і новонародженого (завмерла вагітність, викидні, передчасні пологи. Для інфікованого плоду можливі ураження очей та (або), запалення легенів, розвинеться мікоплазмоз органів сечостатевої системи).
Численні дослідження з’ясували, що 50-60% людей, у яких є захворювання органів сечостатевої системи, мається мікоплазмоз; а у 10-15 людей захворювання протікає безсимптомно, але активація можлива при зниженні імунітету, на тлі стресів, під час вагітності. Оскільки захворювання може викликати серйозні патології розвитку вагітності та плоду при плануванні вагітності жінці необхідно зробити обов’язкове обстеження на мікоплазму.
При безсимптомному перебігу захворювання діагностується пізно, що часто призводить до розвитку ускладнень у вигляді хронічного запалення придатків матки, сечового міхура, передміхурової залози. Запущена форма захворювання ускладнює і подовжує лікування, погіршує прогноз.
Причини зараження
Встановлено, що інфекція передається такими шляхами: статевим, орально-статевим, внутрішньоутробним і натальним (зараження новонароджених при проходженні по родових шляхах інфікованої мікоплазмами мами). Причому, інфікування дівчаток відбувається набагато частіше, ніж хлопчиків. Так, мікоплазма гомініс виявляють приблизно у 25% новонароджених дівчаток. Нерідко у новонароджених дітей відбувається самовилікування, особливо часто у хлопчиків. Що стосується дорослих людей, що живуть статевим життям, то носіями мікоплазма гомініс є від 20 до 50% жінок і близько 20% чоловіків. У чоловіків бувають випадки самолікування, жінкам потрібно обов’язково пройти курс лікування.
Випадки зараження побутовим шляхом через предмети загального користування трапляються вкрай рідко. Інкубаційний період триває в середньому 15-20 днів.
Специфічні скарги
У жінок уражаються уретра та парауретральні ходи, малі і великі вестибулярні залози, піхва, яєчники, шийка і тіло матки, маткові труби, очеревина малого тазу. У чоловіків – уретра та парауретральні ходи, сечовий міхур, яєчка, придатки яєчок, насінні пухирці, передміхурова залоза. При цьому у чоловіків можуть бути виділення з уретри, у жінок з піхви прозорого, білого або жовтувато-прозорого кольору.
Виникають хворобливі відчуття під час статевого акту, печіння при сечовипусканні, почервоніння і свербіж у зовнішнього отвору сечівника. В ускладненій формі можуть виникнути болі в області мошонки, промежини, прямої кишки, у жінок бувають болі в попереку і внизу живота і міжменструальне (овуляторне) виділення крові. Як у чоловіків, так і у жінок можуть з’явитися висипання на шкірі, болі в області печінки і часта схильність простудним захворюванням.
Діагностика
Мікоплазмоз діагностувати досить складно через відсутність ознак, характерних тільки для цього захворювання, а самі мікоплазми настільки малі, що їх неможливо виявити при мікроскопії. При підозрі на захворювання (наприклад, хворий скаржиться на одне з захворювань, яке викликає мікоплазмоз) у пацієнта беруть мазок, який досліджується методом полімеразно-ланцюгової реакції або методом імунофлуоресценції. Ще один ефективний метод діагностики – дослідження крові з вени на наявність антитіл до мікоплазми.
Лікування мікоплазмозу
Захворювання лікують антибіотиками: тетрацикліни, макроліди, азаліди, цефалоспорини, фторхінолони. При тому, що ці препарати досить дієві і дозволяють домогтися зникнення клінічних проявів, багато фахівців попереджають про те, що приблизно в 10% випадків ліквідації збудника не відбувається.
У такому разі, а при ускладненій або хронічній формі проводиться більш тривала, а в частині випадків і комбінована антибіотикотерапія. Супутнє лікування – інстиляції уретри, фізіотерапія, імунотерапія. Також схема антибактеріальної терапії визначається залежно від різновиду мікоплазмозу – це може бути носійство мікоплазмозу та мікоплазмоз – симптоми запалення в сечостатевому тракті.
Альтернативний спосіб лікування мікоплазм – гомеопатичні препарати. Але вилікувати захворювання таким способом непросто – за це беруться тільки дуже кваліфіковані і досвідчені професіонали.
Профілактика
При виявленні мікоплазмозу статевого партнера хворого потрібно пройти необхідне обстеження та подальший курс лікування. В іншому випадку повторного зараження не уникнути, оскільки стійкості до мікоплазмам не виникає.
Сумамед (азітромецін) під час вагітності, тим більше раніше 3-го триместру, приймати небажано – ризик від його застосування істотно перевищує очікувану користь від лікування мікоплазм (в т.ч. уреаплазми).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
УРЕАПЛАЗМОЗ: ПРИЧИНИ, СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ
УРЕАПЛАЗМОЗ У ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК
