ГоловнаХвороби і лікуванняУретрит: симптоми, діагностика, лікування

Уретрит: симптоми, діагностика, лікування

Вчасно не вилікуваний уретрит може призвести до таких серйозних ускладнень, як пієлонефрит і ниркова недостатність.

Уретрит: симптоми, діагностика, лікуванняЩо це таке?

Уретрит — це запальне захворювання сечівника (уретри), яке виникає при різних його пошкодженнях, наприклад при бактеріальних і вірусних інфекціях.

За походженням, розрізняють гонококовий уретрит, лікуванням якого займається лікар-венеролог, і негонококковий уретрит, який може носити як інфекційний, так і неінфекційний характер.

Причини розвитку уретриту

Крім гонококової інфекції, причиною розвитку уретриту можуть бути й інші інфекції, що передаються статевим шляхом: віруси герпесу, уреаплазма, трихомонада. У рідкісних випадках хвороба викликається гарднереллой, микоплазмою і хламідіями.

У деяких випадках запальний процес в сечівнику розвивається на тлі стрептококової, стафілококової інфекції, а також при попаданні в сечостатеві шляхи кишкової палички і грибків.

Неінфекційний уретрит розвивається при наступних порушеннях:

  • поранення сечовипускального каналу, наприклад, при діагностичних процедурах або при просуванні каменю або піску по сечівнику;
  • алергічні реакції на деякі харчові компоненти та лікарські засоби;
  • порушення обміну речовин;
  • нерегулярне статеве життя;
  • великі фізичні навантаження.

Уретрит у чоловіків

В силу певних анатомічних особливостей, уретрит у чоловіків протікає набагато складніше, ніж у жінок. Так, якщо довжина жіночого сечівника становить всього 3-5 сантиметрів у довжину, то у чоловіків протяжність каналу може досягати 23 сантиметрів.

Якщо запальний процес локалізується на передній частині уретри, то мова йде про передньому уретриті. Запалення задньої частини уретри називають заднім уретритом.

Так як чоловіча уретра виконує роль не тільки сечовипускального, а й спермовиносящего каналу, то уретрит у чоловіків нерідко супроводжується різними ускладненнями.

Симптоми уретриту

Основними проявами захворювання є відчуття дискомфорту в сечівнику і різні виділення (найчастіше гнійні), які можуть супроводжуватися різкими больовими відчуттями і частими позивами до сечовипускання. Залежно від патогенного збудника, колір виділень може варіювати від прозорого до зеленого кольору.

Можливо перебіг уретриту і без гнійних виділень, з обмеженням лише хворобливої симптоматики при сечовипусканні.

Як правило, у чоловіків симптоми уретриту набагато сильніше, ніж у жінок. Часто уретрит у жінок протікає без будь-яких хворобливих проявів.

Ускладнення уретриту

Якщо уретрит вчасно не вилікувати, то запальний процес може поширитися і на інші вищестоящі відділи сечостатевої системи. У чоловіків можливий розвиток простатиту, орхіту, епідидиміту, а також запалення насінних бульбашок.

Також при уретриті у чоловіків можливе утворення стриктури — зменшення просвіту (звуження) сечівника, викликане процесом рубцювання слизової оболонки уретри. При стриктурі уретри може порушитися відтік сечі з наступним її інфікуванням і зворотним попаданням в нирки, що в підсумку призводить до розвитку пієлонефриту і ниркової недостатності.

У жінок уретрит найчастіше ускладнюється циститом і пієлонефритом. У деяких випадках можливий розвиток вагініту, ендометриту, цервицита і аднекситу.

Діагностика уретриту

Діагностується уретрит на основі дослідження виділень та візуального огляду при уретроскопії. Мікроскопічне дослідження при великому збільшенні дозволяє виявити таких патогенних збудників, як гонокок, дріжджові грибки, трихомонади та деяких інших бактерій.

Для визначення тих мікроорганізмів, яких неможливо ідентифікувати за допомогою оптичної мікроскопії, використовується полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Також при підозрі на уретрит проводять бактеріологічні дослідження, зокрема посів бактерій на поживне середовище і проведення тестів на чутливість до антибіотиків.

За допомогою цистоскопії проводиться дослідження сечівника спеціальним приладом, який вставляється в уретру. При цистоскопії лікар оцінює стан стінок каналу і рівень розвитку рубцевої тканини.

Лікування уретриту

У переважній більшості випадків лікування уретриту обмежується призначенням курсу антибіотиків, які ефективно щодо конкретного патогенного збудника.

Також при уретриті необхідно призначення імуностимулюючих засобів для активізації власних захисних властивостей організму.

Місцева терапія при уретриті зводиться до інстиляції (уприскуванням в сечовипускальний канал) протимікробних і протизапальних засобів. У ряді випадків інстиляції дозволяють істотно прискорити процес одужання і зменшити дозу антибіотиків, що приймаються всередину.