Врослий ніготь, а на медичному діалекті “оніхокріптоз”, є однією з найчастіших причин звернення до хірургів районних поліклінік. Це не найскладніша у вирішенні проблема, якщо тільки звернення було своєчасним, а домашні процедури з лікування, що не дали належного результату, були вчасно припинені.
Найчастіше вростання нігтьової пластини в бічний край нігтьового валика відбувається на великому пальці ноги. На перший погляд, врослий ніготь може здатися комусь проблемою далекою, його не стосується, частково це вірно, але лише частково. Найбільшому ризику відчути на собі весь тягар цієї неприємної недуги піддаються особи:
- з генетичною схильністю;
- не дотримуються гігієни стоп;
- носії нігтьового грибка.
Однак від оніхокріптозу не застрахований ніхто, тому що його також провокує:
- неправильно зроблений педикюр;
- вузьке взуття, що порушує анатомічну будову стопи;
- надмірна вага тіла, яка надає надмірний тиск на стопи;
- травма стоп, великого пальця;
- неправильна постава, плоскостопість.
Про вростання нігтя свідчить наступний ряд симптомів:
- почервоніння нігтьового валика, шкіри навколо нігтя;
- припухлість навколо нігтя або пальця цілком;
- відчуття дискомфорту і пульсуючого болю в пальці, що посилюється при дотику, при ходьбі;
- згодом розвивається нагноєння в зоні запалення, можлива виразка шкіри;
- згодом спостерігається рясне наростання тканини навколо нігтьового валика.
Лікарі-подологи (ті, хто спеціалізуються на лікуванні стоп) розрізняють три стадії оніхокріптозу:
- І стадія – діагностується почервоніння, набряклість і сдавлюючий пульсуючий біль в нігтьовому валику;
- ІІ стадія – діагностується нагноєння в нігтьовому валику, вросла частина нігтьової пластини відторгається організмом як чужорідне тіло, спостерігається приєднання інфекції і запалення посилюється;
- ІІІ стадія – вище описаному клінічна картина супроводжується гіпергрануляцією, тобто патологічним розростанням тканини навколо нігтьового валика, палець опухає, збільшується в розмірах, запальний процес стає хронічним, біль не припиняється.
Самолікування допустимо в перші тижні захворювання, але якщо воно не виробляє значний ефект, звернення до лікаря краще не відкладати. Чим раніше ви втечете до професійної допомоги, тим менше часу займе курс лікування. Ігнорування проблеми або довгостроково неправильне лікування може призвести до серйозних порушень здоров’я і навіть до летального результату.
Що можна зробити в домашніх умовах?
Рекомендуються ледве теплі ванночки:
- з морською або кухонною сіллю;
- з марганцового калієм (марганцівкою) світло-рожевого кольору, необхідно додати у воду не більше 1-2 кристаликів.
Розпарений ніготь рекомендується не зрізати, а спилювати, коректуючи напрям його зростання. Після кожної процедури видалення нігтя необхідно знезаражувати ділянку пальця, дієвим може бути прикладання до ушкодженого місця кашки з стрептоциду, бджолиного воску. Рекомендується носіння бавовняних шкарпеток і, звичайно ж, вільного взуття.
Якщо позитивний ефект не настає незабаром, не відкладайте візит до лікаря.
Як вирішить проблему доктор?
На першій стадії захворювання лікар може запропонувати вам лікування консервативними методами – це виведення нігтьового краю з-під нігтьового валика за допомогою ватних турунд, пластикових пристосувань, виправлення нігтьової форми за допомогою призначених для того пластин, допускається носіння лише вільного взуття, необхідне обмеження фізичних навантажень. Консервативне лікування дуже часто призводить до рецидиву оніхокріптозу, тому що такими методами неможливо працювати з невидимою частиною нігтя, від якої зазвичай і відбувається захворювання.
Хірургічні методи лікування застосовують на ІІ-ІІІ стадіях захворювання, вони ж рекомендовані і на першій стадії, але за бажанням пацієнта. Оперативні методики для даного випадку вельми різноманітні, але найбільш визнаними і широко вживаними є:
- крайова резекція нігтьової пластинки з ростковою зоною і електрокоагуляцією рани (до 1% рецидивів);
- крайова резекція з фенолізаціею паросткової зони (до 17% рецидивів).
Операція крайової резекції з електрокоагуляцією паросткової зони є найбільш оптимальним варіантом, реабілітація після якого займає максимум кілька тижнів (якщо накладаються шви, то 7-10 днів), після чого захворювання повертається вкрай рідко, і то при впливі все тих же провокуючих факторів.
