ГоловнаЗдоров'я А-ЯЧоловіче здоров'яХронічний уретропростатит

Хронічний уретропростатит

Лікування уретропростатиту потрібно починати якомога раніше. В іншому випадку хвороба перетікає в хронічну форму і загрожує серйозними проблемами зі здоров’ям.

Причини розвитку уретропростатиту

уретропростатитЗапалення сечівника (уретрит) у чоловіків у ряді випадків може ускладнюватися і простатитом. Так, за допомогою лімфатичних судин або проток між уретрою і простатою запальний процес може легко перекинутися з сечівника на передміхурову залозу. Такий розвиток подій найчастіше залишається без уваги самого хворого, оскільки часто дана патологія має стерту симптоматику, а іноді і зовсім проходить безсимптомно. Якщо уретропростатит вчасно не вилікувати, то хвороба переходить у хронічну форму.

Як правило, хронічний уретропростатит викликається золотистим стафілококом, клебсиелою, мікоплазмами, хламідіями, кишковою паличкою та іншими патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами.

Негативні фактори

До розвитку хронічного уретропростатиту привертають такі чинники:

  • нерегулярне статеве життя. Занадто довгий період утримання між статевими актами;
  • малорухливий спосіб життя. При недостатності фізичної активності в органах малого таза розвиваються застійні явища, що лише сприяє розвитку інфекційного процесу;
  • інфекційні захворювання сечостатевої системи. Наявність таких захворювань, як цистит і пієлонефрит підвищують вірогідність розвитку хронічного уретропростатиту. Також можливий варіант, коли інфекція з потоком крові потрапляє в простату з гайморових пазух, мигдалин і інших органів, де є інфекційно-запальний процес;
  • зниження імунного захисту організму, що полегшує процес поширення хвороботворних мікроорганізмів;
  • порушення нейрогуморальної регуляції. Наприклад, при недостатній секреції андрогенів (чоловічих статевих гормонів) знижується бар’єрна функція простати. Крім того, низький рівень чоловічих статевих гормонів знижує статевий потяг і ерекцію, що сприяє тривалому утриманню від статевих контактів.
Симптоми захворювання

Спочатку хвороба проявляється відчуттям деякого дискомфорту при сечовипусканні. Слизові і гнійні виділення з уретри можуть призводити до злипання крайньої плоті. Як правило, на такі симптоми хворий рідко звертає увагу. При дотриманні особистої гігієни і хорошому імунному статусі організму така симптоматика може пройти самостійно. При наявності певних чинників інфекція поширюється далі, вражаючи простату.

Як і будь-яке інше інфекційне захворювання, уретропростатит проявляється загальною інтоксикацією організму. Підвищення температури, озноб і ломоту в тілі хворий, зазвичай, сприймає за застуду. І навіть лікар, якщо йому не розповісти про хворобливе сечовипускання і неприємні відчуття внизу живота, також сприйме стан пацієнта, як застуду. Також хворому необхідно звернути увагу на такий симптом, як відчуття повного спорожнення сечового міхура при сечовипусканні. У рідкісних випадках при уретропростатитах розвивається гостра затримка сечовипускання, яка вимагає якнайшвидшого медичного втручання.

Уретропростатит призводить і до психічних розладів чоловіка. Зниження статевого потягу, погіршення ерекції і порушення еякуляції призводять до нервозності і дратівливості хворого.

При запущених формах уретропростатиту спостерігаються структурні і функціональні порушення передміхурової залози. У поєднанні з психічними розладами подібні симптоми можуть призвести до імпотенції і безплідності хворого.

Діагностика

Діагностика уретропростатиту включає в себе проведення наступних процедур:

  • збір анамнезу та фізикальне обстеження пацієнта;
  • аналізи крові і сечі (у тому числі аналіз крові на наявність венеричних захворювань);
  • пальцеве обстеження простати;
  • взяття мазка з уретри для точного визначення збудника захворювання;
  • ультразвукове дослідження вен органів малого тазу;
  • урофлуометрія, за допомогою якої визначається точна локалізація запального процесу в уретрі;
    спермограма.

При виявленні у пацієнта хронічного уретропростатиту також слід обстежити і його статевого партнера. При виявленні інфекції у партнерки, лікування потрібно призначати і їй.

Лікування

Для усунення інфекції призначається курс антибіотикотерапії. Паралельно призначаються протизапальні засоби та імуномодулятори для підвищення опірності організму. Для поліпшення мікроциркуляції в органах малого таза застосовується масаж простати (при відсутності протипоказань) і методи апаратної фізіотерапії.

У лікуванні уретропростатиту важливу роль відіграє корекція способу життя і усунення сприяючих чинників. При необхідності проводиться і психотерапія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПЕРШІ СИМПТОМИ ПРОСТАТИТУ

ВИДИ ЧОЛОВІЧОЇ ІМПОТЕНЦІЇ