Лікувальні ін’єкції з дитинства викликають страх у більшості людей. Однак ця процедура не являє собою нічого складного і при правильній техніці проведення не викликає ні больових відчуттів, ні ускладнень.
Перевага ін’єкції перед споживанням ліків через рот полягає в його безпосередньому, швидкому всмоктуванні в кров, обходячи стороною ШКТ, не викликаючи дисбактеріозу та інших побічних ефектів. Ін’єкції поділяють на підшкірні, внутрішньом’язові і внутрішньовенні, останні, втім, краще довірити професіоналам.
Не варто самостійно вдаватися до лікування уколами, робити цю процедуру потрібно тільки за призначенням лікаря. Доктор же повинен призначити препарат і розмір шприца.
Як правильно набрати ліки в шприц?
Від технології виконання цього етапу залежить кількість повітря в шприці. Для того щоб у шприці не були бульбашки повітря, необхідно:
- повністю занурити отвір голки в розчин;
- коли в ампулі залишилося зовсім небагато препарату, нахилити її, а голку повернути зрізом вниз і максимально притиснути до скла ампули.
Після того, як шприц наповниться препаратом, необхідно перевернути його голкою вгору і перевірити на наявність бульбашок. Щоб маленькі бульбашки об’єдналися у великі, необхідно поклацати нігтем пальця по корпусу шприца, а потім видавити освічені бульбашки, поки на кінчику голки з’явиться крапля препарату.
Зовсім невелика кількість повітря допустима в шприці, при введенні препарату вони і зовсім можуть затриматися в носику циліндра.
Процедура внутрішньом’язової ін’єкції
Така найчастіше проводиться в сідницю.
- Перед уколом
Важливо простежити, щоб за допомогою ін’єкції в організм не потрапили жодні мікроби. Для цього підготуйте окремо чисто блюдо або судок, в який покладіть ватні тампони і продезінфікований шприц. Змочіть ватяний тампон спиртом або спиртовою настоянкою і протріть їм місце ін’єкції.
- Під час уколу
Укол необхідно робити в розслаблену м’яз, а тому настійно рекомендується укласти хворого на живіт або на бік. Умовно розділіть сідницю на чотири частини і робіть укол у верхній зовнішній квадрат.
Дорослим рекомендується розтягнути шкіру в місці уколу, а дітям, навпаки, зібрати її в складку. Відведіть руку зі шприцом, а потім різким рухом введіть голку на 3/4 в м’яз. Голка повинна бути занурена в тіло дорослої людини на 3 см, а в тіло дитини на 2 см, якщо ввести ліки не в м’яз, а в підшкірний жировий шар, це загрожує, по-перше, безглуздістю процедури, а по-друге, виникненням ущільнення , шишки. Вводити ліки потрібно повільно, потім прикласти змочену в спирті ватку до місця ін’єкції і різким рухом витягти голку.
- Після уколу
Через хвилину-другу зробіть легкий масаж м’язі. В один і той же місце не рекомендується робити укол частіше двох разів на тиждень. При тривалому курсі уколів, вибирайте те ліву, то праву частину сідниць для уколів.
Процедура підшкірної ін’єкції
Перед і після уколу, так само як і в попередньому випадку, необхідно продезінфікувати місце ін’єкції. Сама ж процедура дещо відрізняється:
- зберіть лівою рукою шкіру в складку трикутної форми;
- візьміть шприц у праву руку (вказівним пальцем тримаєте канюлю голки знизу, а великим пальцем – зверху, середнім і безіменним пальцями необхідно підтримувати циліндр шприца);
- введіть голку в шкіру на 2/3 голки, перенесіть ліву руку на поршень шприца (канюлю голки все ще притримуйте вказівним пальцем правої руки) і повільно введіть препарат;
- прикладіть ватний тампон до місця втику, а потім витягніть голку.
