Кожної осені я переживаю знайомий внутрішній конфлікт. З одного боку, я в захваті від того, що спека нарешті спадає, і можна дістати з шафи улюблені светри, шарфи та теплі шкарпетки. З іншого — мене пригнічує те, що дні стають коротшими, а темрява приходить раніше.
Коли ти завершуєш робочий день, а надворі вже ніч, це викликає дивне відчуття спустошення. Сонце сідає рано, і з ним ніби «сідає» твоя енергія — хочеться лише загорнутися в плед і не виходити з дому.
Але, з роками я навчилася приймати цю особливість осені і навіть використовувати короткі дні на користь собі. І ось як.
Я знаю, що я не одна, кому важко дається перехід у темну пору року. Деякі люди переживають легку осінню апатію, а хтось — справжній сезонний депресивний стан, який лікарі називають SAD (seasonal affective disorder) — сезонний афективний розлад.
Психотерапевтка Гілларі Шонінгер (Hillary Schoninger, LCSW) пояснює:
«Наше тіло відчуває зміну сонячного світла ще до того, як ми самі помічаємо, що дні стають коротшими. Ми можемо ставати більш втомленими, розсіяними, прагнемо яскравого сонця, яке дарувало енергію все літо».
Коли змінюється інтенсивність і тривалість денного світла, змінюється і наш циркадний ритм — внутрішній «годинник» організму. Це впливає на сон, енергію, концентрацію та навіть вироблення серотоніну — гормону гарного настрою.
«Коли сонця менше, тіло реагує природно — воно стає захисним, повільнішим, менш сфокусованим. Відчуття млявості чи відсутності мотивації — це спосіб, яким організм “просить” більше світла», — каже Шонінгер.
Ми не можемо вплинути на те, що сонце сідає все раніше (принаймні до 21 грудня), але можемо змінити власну реакцію. Ось кілька речей, які справді допомагають мені зберігати рівновагу та гарний настрій восени.
Колись я займалася після роботи, але коли темніло о 17:00, мотивація зникала повністю. Тепер я перенесла тренування на обідню перерву. Це дозволяє вийти на свіже повітря, отримати дозу сонця й перезавантажитися.
Не всім підходить ранковий спорт, і це нормально — головне знайти час, коли тіло готове рухатись. Моє — саме опівдні.
Я намагаюся ходити пішки щодня. Влітку — пізно ввечері, щоб уникнути спеки, а восени й узимку — навпаки, вдень або під час заходу сонця, коли небо забарвлюється рожево-золотими відтінками.
«Коли днів світла менше, люди часто менше бувають на вулиці й рухаються. Але прогулянки навіть на 15–20 хвилин на сонці — це вже профілактика осінньої апатії», — наголошує психотерапевтка Шонінгер.
Світло і рух — це природні антидепресанти, які працюють навіть непомітно.
Я не фанатка прокидатися о п’ятій, але встаю близько сьомої, щоб мати годину-дві до роботи для себе.
Цей час я проводжу з кавою на балконі, читаючи або просто спостерігаючи за світанком. Так я отримую порцію вітаміну D і налаштовую мозок на продуктивний день. Якщо одразу сісти за комп’ютер — відчуваєш себе «запущеною без підзарядки».
Іноді я беру ноутбук на терасу або роблю дзвінки з балкона. Так, іноді чути пташок у фоні, але навушники легко це вирішують.
Навіть 30 хвилин роботи під сонцем здатні покращити концентрацію і настрій більше, ніж будь-яка друга кава.
Коли надворі темно після шостої, хочеться лише пригрітися під ковдрою й дивитися серіал. Але я знаю: якщо дозволити собі повну ізоляцію, апатія лише посилиться.
Тому я заздалегідь планую вечірні активності — книжковий клуб із подругами, тематичні вікторини в пабі, репетиції хору. Іноді просто зустрічаюся з друзями на чай.
«Взимку люди менше спілкуються, бо холод і темрява сприяють ізоляції. Але спільнота — це основа нашого емоційного здоров’я», — наголошує Шонінгер.
У дні, коли немає настрою виходити, я займаюся дрібними справами вдома: читаю, малюю, прибираю чи готую вечерю. Головне — рухатись і не “зависати” в телефоні годинами.
Короткі осінні дні можуть здаватися сірими й виснажливими, але вони можуть стати часом уповільнення, турботи про себе та внутрішнього спокою.
Потрібно лише змінити фокус: замість того, щоб боротися з темрявою — знайти у ній затишок.
Осінь — це не кінець літа, а запрошення до тиші, тепла й нових звичок, які допомагають нам пережити темніші дні світліше.