На початку літа повідомлялося про цікаве дослідження: пацієнти з раком кишківника, які брали участь у трирічній програмі фізичних тренувань, мали на 28% менше випадків рецидивів хвороби та на 37% нижчий ризик смерті від будь-яких причин. Інакше кажучи, результати показали, що спорт може стати потужним інструментом у боротьбі з раком кишківника. Але нові наукові дані свідчать: не всі види фізичних навантажень однаково корисні для зниження ризику цієї небезпечної онкології, яка щороку зростає.
Нове дослідження, представлене на конференції Американського товариства клінічної онкології, виявило, що марафонський біг може бути пов’язаний із підвищеним ризиком утворення передракових поліпів — аденом — у кишківнику.
Автор роботи — онколог Тімоті Кеннон із медичного центру Inova Schar Cancer (Вірджинія, США). Він розповів The New York Times, що ідея дослідження виникла після трагічних випадків із його трьома пацієнтами. Усі вони були молодими (до 40 років), активними, мали нормальну вагу, але звернулися вже з прогресуючим раком кишківника й, на жаль, померли.
Шокувало Кеннона те, що всі троє мали екстремальні спортивні навантаження: двоє регулярно бігали ультрамарафони на 100 миль, а ще один за рік подолав 13 напівмарафонів.
Тож для дослідження він залучив 100 людей віком 35–50 років, які мали за плечима щонайменше два ультрамарафони (50 км і більше) або п’ять офіційних марафонів (42 км). Учасники не мали особистої чи сімейної історії раку кишківника чи відомих факторів ризику.
Результати колоноскопії, які переглянула група гастроентерологів, патологів та онкологів, виявили:
Для порівняння: у середньому серед дорослих американців у віці близько 45 років частота таких аденом становить лише 4,5–6%.
Поки що доведено лише зв’язок, а не причину. Але медики мають припущення.
Кеннон пояснив, що під час тривалих і виснажливих тренувань кров активно перерозподіляється від органів травлення до м’язів. Це призводить до ішемії кишківника — клітини недоотримують кисень, ушкоджуються, а процес їх оновлення стає хаотичним і надто швидким. Такий механізм може сприяти розвитку пухлин.
Інші лікарі вважають, що справа ще й у тому, що бігуни часто ігнорують тривожні симптоми. Серед марафонців поширені діарея, біль у животі чи навіть криваві виділення — і все це часто сприймається як «нормальна реакція» організму на великі навантаження. Для цього навіть існує термін — “runner’s trots” (буквально «бігунські проноси»).
Кеннон планує продовжувати дослідження, щоб отримати більш переконливі докази зв’язку між марафонським бігом і підвищеним ризиком раку кишківника.
Хоча спорт у цілому довів свою користь для профілактики багатьох хвороб, ці дані нагадують: надмірні навантаження можуть мати і зворотний бік, тож важливо стежити за своїм здоров’ям та регулярно проходити профілактичні обстеження.
Source: https://www.asco.org/abstracts-presentations/ABSTRACT491966
Source: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39531396/
Source: https://www.cghjournal.org/cms/10.1016/j.cgh.2022.04.037/asset/f65a2a00-a595-4f1b-b475-b7d2ce54a31f/main.assets/fx1_lrg.jpg