Надмірне захоплення комп’ютерними чи азартними іграми може викликати справжню залежність – це вже ні для кого не секрет. Причому така проблема зазвичай здається не значущою та контрольованою і саме це приховує в собі найбільшу небезпеку. Ми спробуємо розібратися в обох аспектах так званої ігроманії та виокремити конкретні причини, завдяки яким можна виявити схильність до залежності на ранніх стадіях.
Залежність від азартних ігор має декілька назв – ігроманія, гемблінг або лудоманія – усі вони мають власні нюанси, проте однаково сигналізують про небезпеку. Якщо ще на початку нульових років ця проблема носила переважно локальний характер то з розвитком технологій ігроманія непомітно розповсюдилась значно ширше. Можливість грати онлайн азартні ігри стає все більш привабливим видом розваг, але разом із тим збільшує і ризики загратися, адже сучасні ігрові автомати часто вже поєднують в собі одразу і комп’ютерну і азартну ігри.
Спробуємо виділити основні симптоми залежності від азартних ігор, які прямо відчуваються у психологічній поведінці:
Фахівці виділяють декілька стадій прояву залежності і для кожної з них характері свої ознаки, проте наявність вищезазначених факторів у поведінці людини вже чітко сигналізує про розвиток небезпечної звички.
Одним з базових вирішень такої проблеми психологи називають зміну пріоритетів. Тобто, гравцю замало буде обмежити себе у грі – необхідно обов’язково заповнити час, що звільниться, новим постійним заняттям, яке стане альтернативною.
Коли мова заходить про ігроманію, то на рівні з азартними іграми обговорюється і залежність від комп’ютерних ігор, яка сьогодні набула значно ширшого явища, а ніж просто проблема дітей або підлітків. Тим не менш, саме для дітей вона становить велику загрозу, адже саме у такому віці може бути міцно укорінена у поведінці та свідомості.
Існує теорія, що виникнення комп’ютерної залежності у дітей може бути пов’язане із невпевненістю у собі та відсутністю шляхів до самовираження. В такому випадку фахівці радять батькам відмовитися від критики дитини, а навіть навпаки – виявити зацікавленість до його захоплення, чим збільшити довіру до себе. Заборона та жорстке обмеження можуть лише погіршити проблему.
Варто також ретельно фільтрувати контент, який споживає ваша дитина, поки це ще можна робити. Доволі ефективним є метод обмеження часу, який дитина може присвятити іграм – наприклад, одна година на день. Турбуючись про психологічний аспект цього питання не слід забувати і про реальні загрози фізичному здоров’ю – впливу на зір, малорухливий спосіб життя чи навіть поза, в якій ваша дитина проводить час за грою.
Перш за все, слід пам’ятати головне – будь-яку залежність легше попередити, ніж боротися з нею! Ця проблема є насамперед психологічною, тому потребує детальної уваги та обережності у її вирішенні.
*На правах реклами