Куріння – це не тільки фізіологічна потреба в нікотині. Велику роль відіграє психологічна залежність, а також спадкові фактори.
Нещодавно проведені широкомасштабні дослідження в Каліфорнії показали низьку ефективність від застосування нікотинових жуйок і пластирів. Більшість курців, які використовують ці засоби, всі рівно не можуть впоратися зі спокусою викурити сигарету. У рамках дослідження було опитано більше 15 тисяч курців, серед яких були, як завзяті курці (нужденні в сигареті кожні 20 хвилин), так і ті, хто викурює менше 15 сигарет на день.
Подібні засоби були розроблені з метою запобігання абстинентного синдрому, що виникає після відмови від куріння. Як відомо, у курців нікотин залучений в ряд біохімічних циклів, і відмову від нього організм переносить важко. Можуть з’явитися головні болі, запаморочення, безсоння, перепади тиску і ряд інших негативних проявів.
У жуйці і пластирі міститься доза терапевтичного нікотину, яка поповнює нестачу цієї речовини, і відмова від куріння проходить більш комфортно. Однак проблема тютюнопаління й не так криється в фізіологічної залежності, скільки в психологічній, і впоратися з цим за допомогою тільки лише жуйки і пластиру неможливо. Крім того, деяким людям подібні засоби можуть бути протипоказані, про що курці можуть навіть і не підозрювати. Якщо до 1996 року в США такі препарати відпускалися лише за рецептом лікаря, то потім вони стали продаватися вільно. І сьогодні людина, що бажає кинути курити, без консультації з фахівцем купує аптечні препарати в надії за короткий час позбутися шкідливої звички. Але в переважній більшості випадків спроба закінчується невдачею.
Існує маса «підводних каменів» у психології курця, що не дозволяють йому позбутися шкідливої звички. Часте бажання курити (особливо у завзятих курців) може мати кілька пояснень:
Вищезазначені причини є своєрідним капканом, який не дозволяє людині відмовитися від куріння. Тому без допомоги кваліфікованого психолога або психотерапевта буває не обійтися.
Велика частина курців, хоч раз в житті, але намагалася кинути палити. Комусь відмова від шкідливої звички дається легко, а для когось – це велика проблема, що вимагає неймовірних зусиль.
Нещодавно з’ясувалося, що рівень залежності від куріння визначається не тільки стажем куріння, але і спадковістю. Американські вчені виявили ген, різні форми якого обумовлюють різний рівень залежності від тютюнопаління. В Університеті Пенсільванії було проведено дослідження, в якому взяли участь 426 курців, які вирішили кинути палити, стаж яких був не менше 10 років. Як і годиться, при такого роду дослідженнях, всі учасники були розділені на дві групи. Одні брали спеціальні антидепресанти, використовувані для лікування нікотинової залежності, а інші – пустушку (ефект плацебо). При цьому у кожного учасника дослідження вчені брали кров для визначення форми гена CYP2B6. Саме цей ген відповідає за продукцію специфічного ферменту, що бере участь у метаболізмі нікотину в нервових клітинах.
Куріння – єдина доведена причина, що викликає цілий ряд злоякісних захворювань.
Аналіз отриманих проб крові показав, що особам зі зниженою активністю гена CYP2B6 (при якій виробляється менше ферменту) набагато важче впоратися з нікотиновою залежністю, ніж курцям з нормальною формою гена CYP2B6. У той же час ефективність лікування із застосуванням антидепресантів виявилося вище, якраз у курців зі зниженою активністю гена: 54% проти 19% у пацієнтів з нормальною формою CYP2B6.
Враховуючи різні аспекти залежності від куріння (фізіологічний, психологічний, спадковий), експерти сходяться на думці, що лікування в таких випадках має розроблятися індивідуально для кожного пацієнта. У цілому, чим більше негативних чинників буде враховуватися при терапії нікотинової залежності, тим успішніший буде результат лікування.
