Пухлини мозку зустрічаються відносно рідко і становлять лише 1,5 % серед всіх видів пухлин. Але саме вони важко піддаються лікуванню і є найбільш небезпечними видом серед онкологічних захворювань. Розповідаємо, які види пухлин центральної нервової системи бувають, як розпізнати перші симптоми і чому так важлива своєчасна діагностика.
Пухлини головного мозку включають в себе всі пухлини всередині черепа або в центральному спиномозковому каналі. Вони утворюються в результаті неконтрольованого поділу клітин і діляться на групи з первинного вогнища і клітинного складу. Згідно з першим критерієм пухлини бувають «первинні», тобто ті, які розвиваються з тканин головного мозку, його оболонок і черепних нервів, і «вторинні» — це пухлини метастатичного походження, тобто коли метастази потрапили всередину черепа від раку, який виник в інших органах.
Остання класифікація пухлин центральної нервової системи по клітинному складу була розроблена в 2007 році, в ній описано понад 100 різних гістологічних підтипів пухлин ЦНС, об’єднаних в 12 категорій. Найчастіше зустрічаються:
Нейроепітеліальні пухлини, які розвиваються безпосередньо з мозкової тканини і складають 60% від усіх видів пухлин. Вид, який найбільш часто зустрічається — гліома. Захворювання має 4 ступені злоякісності, може виникнути в будь-якому віці і в будь-якій частині головного або спинного мозку. Гліоми не виліковні.
Мультиформна гліобластома — IV ступінь злоякісності гліоми, найбільш агресивний вид пухлини мозку, становить до 50% первинних пухлин мозку і до 20% всіх внутрішньочерепних пухлин. З одного боку, гліобластома є найбільш частою первинною пухлиною мозку, але при цьому на 100 000 жителів Європи і Північної Америки реєструється всього 2-3 випадки захворювання.
При лікуванні застосовується хіміотерапія, променева терапія та хірургічне лікування. Але навіть повне видалення пухлини і медикаментозне лікування не дає збільшення тривалості життя пацієнта.
Оболонкові пухлини розвиваються з тканин мозкових оболонок. Менінгіома — пухлина, яка росте з тканини, що оточує мозок. Становить до 25% від усіх первинних внутрішньочерепних новоутворень.
Пухлини гіпофіза (аденома гіпофіза) формуються з клітин гіпофіза. Часто розвивається на тлі наслідків черепно-мозкових травм, нейроінфекції, інтоксикації, патології вагітності і пологів. Пухлини черепних нервів (невриноми) — є доброякісними пухлинами, які спостерігаються в будь-якому віці, частіше у жінок. Прогноз захворювання сприятливий, після хірургічного лікування захворювання усувається без наслідків для хворого.
Через те, що пухлина розташовується всередині черепа, своєчасно діагностувати це захворювання складно. Іноді пухлини великих розмірів дають мізерну симптоматику, а малі — супроводжуються яскравими симптомами. Поки симптоми виражені слабо, хворі рідко потрапляють до лікарів, людина звертається за допомогою до фахівця лише коли самопочуття починає стрімко погіршуватися.
Також хворий може скаржитися на відсутність больової або тактильної чутливості, порушення слуху або мови, гормональні розлади. Хворому може бути складно зберегти рівновагу, особливо з закритими очима.
Швидкість та інтенсивність розвитку симптомів залежать від локалізації пухлини і характеру її зростання, і саме на основі даних симптомів визначається локалізацією пухлини. Фактично новоутворення можуть тиснути на деякі відділи мозку, що приводить до явного прояву симптоматики.
При наявності хоча б декількох з перерахованих симптомів необхідно звернутися до терапевта, який оцінить стан пацієнта і направить на аналізи, необхідні для виявлення онкологічної патології.
До обов’язкових методів обстеження відносяться визначення активності сухожильних рефлексів, перевірка тактильної і больової чутливості. Якщо виникає підозра на пухлину мозку, хворий направляється на комп’ютерну (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ). За підсумком цих досліджень приймається рішення про госпіталізацію хворого в спеціалізований стаціонар. В онкологічному диспансері проводяться обстеження, мета яких — підтвердження діагнозу і вирішення питання про тактику лікування пацієнта.
Пухлина головного мозку, небезпечна для життя в першу чергу через своє розташування в обмеженому просторі внутрішньочерепної порожнини. Але пухлини, навіть злоякісні, не обов’язково є фатальними.
Пухлини головного мозку і внутрішньочерепні новоутворення можуть бути раковими (злоякісні) або не раковими (доброякісні). Фахівці визначають межі, розміри і точну локалізацію пухлини, на основі чого приймається рішення про методи і способи лікування пацієнта. При необхідності хірургічного лікування проводиться операція «забору» тканини пухлини для гістологічного аналізу.
Для лікування зазвичай вибирається комплекс заходів, серед яких: хірургічне втручання, променева терапія, радіохірургія, хіміотерапія, кріохірургія, а також проводиться симптоматична терапія, спрямована на полегшення стану хворого, купірування больового синдрому і зняття набряку головного мозку.
Успіх лікування залежить від двох факторів — своєчасної та правильної діагностики! Якщо лікування починається на ранній стадії розвитку пухлини, виживання хворих протягом п’яти років становить 60-80%. А ось при пізньому зверненні і неможливості оперативного лікування п’ятирічна виживаність не перевищує 30-40 %.
Джерело: HeadInsider