Реабілітація дітей з ДЦП

ДЦП — неврологічне захворювання, яке спричиняє ураження центральної нервової системи під час її розвитку та підліткового віку.

ДЦП зустрічається приблизно у 2 з 1000 народжених дітей і є найпоширенішою причиною інвалідності серед наймолодших.

Причини дитячого церебрального паралічу (ДЦП)

ДЦП зазвичай викликано кількома коморбідними факторами, які можуть виникати в антенатальному, перинатальному та постнатальному періодах.

Фактори ризику ДЦП включають:

• генетичні фактори,
• перинатальна гіпоксія,
• низька вага при народженні,
• передчасні пологи.

У гінекології існують інструменти, які допомагають передбачити ризик розвитку ДЦП у немовлят.

Симптоми та види дитячого церебрального паралічу (ДЦП)

ДЦП може мати різні симптоми, оскільки перебіг захворювання залежить від того, яка частина мозку пошкоджена.

Хоча неможливо відновити фізичну форму в ураженій зоні, центральна нервова система має здатність створювати нові зв’язки між нейронами, це називається нейропластичність.

Характерними симптомами дитячого церебрального паралічу є:

• рухові розлади,
• порушення мовлення,
• психічні розлади,
• судоми та епілепсія.

Реабілітація дітей з ДЦП

Реабілітація дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) в основному полягає в руховій стимуляції. Реабілітаційний центр для дітей з ДЦП спрямовує зусилля на підтримку рухового розвитку дитини та покращення якості її життя.

Близько 90% пацієнтів із ДЦП розвивається спастичність, тобто підвищення м’язового тонусу, що супроводжується обмеженням рухливості та слабкістю сили.

Більшість методів лікування та реабілітації зосереджені на зниженні підвищеної напруги (гіпертонус) і збільшенні сили м’язів.

Силові тренування можуть допомогти полегшити біль, покращити загальну фізичну форму та керувати щоденною діяльністю. Зміцнення м’язів також сприяє гарній роботі серцево-судинної системи, впливає на самооцінку та спортивні досягнення.

Крім перерахованих вище видів терапії, хворі на церебральний параліч потребують всіх інших форм реабілітації.

Найбільш поширені форми реабілітації:

• Кінезіотерапія, метою якої є компенсація психомоторних розладів дитини. Вона впливає на рухову, інтелектуальну та емоційну сфери, а також на адаптацію до навколишнього середовища.
• Лікувальна гімнастика.
• Масаж.
• Гідротерапія для поліпшення функції м’язів.
• Логопедія.
• Арт-терапія, щоб компенсувати недоліки, пов’язані з висловлюванням думок і роздумів, а також у сфері міжособистісних контактів.
• Тренування релаксації, що полягають у зниженні психофізичного напруження, протидії втомі та сприянні поглибленню самосвідомості людини.

*На правах реклами