Людина в реанімації ніби випадає з нашого світу. До неї не можна прийти, з нею не можна поговорити, у неї забирають телефон, одяг та особисті речі. Максимум, на що можуть розраховувати близькі – записка, передана через медсестру. А раптом людина без свідомості? А якщо це дитина? Залишається тільки чекати дзвінка від лікаря, та сподіватися на краще.
Чому в лікарнях такі драконівські правила і як не зійти з розуму від невідомості? Відповідаємо на запитання про реанімацію.
Не накручуйте себе і не впадайте в паніку. Так, у вашої близької проблеми зі здоров’ям. Так, це серйозно. І все ж, якщо хтось потрапив у реанімацію, це не означає, що він на волосині від смерті. Людину можуть покласти туди навіть на пару годин – наприклад, після операції. Щойно лікарі переконаються, що її життю нічого не загрожує, пацієнта переведуть в стаціонар.
Прогноз залежить від тяжкості стану хворого, від віку і супутніх захворювань, від лікарів, від клініки і ще багатьох і багатьох факторів. І, звичайно, від удачі.
Лікарям потрібен доступ для апаратури, а у медсестер повинна бути можливість підмити пацієнта – тому у відділенні реанімації зазвичай лежать без одягу. Багато хто вважає це незручним і принизливим.
Марія Борисова розповіла у фейсбуці історію своєї літньої мами: «Відразу ж сказали: «Роздягайся догола, знімай все, шкарпетки і труси включно». Лежала мама у великому коридорі, де ходила величезна кількість народу, голосно розмовляли, сміялися. Маленька подробиця: щоб справити малу нужду, ти повинен встати голий зі свого ліжка перед великою кількістю людей, які ходять взад і вперед, сісти на судно на табуретку, яка стоїть поруч з ліжком, і справити свою нужду прилюдно».
Лежати під одним простирадлом буває не тільки соромно, але й холодно. І небезпечно для і так ослабленого здоров’я. Існують памперси і одноразова білизна, але це додаткові витрати. А грошей у державних лікарнях завжди не вистачає. Тому простіше тримати пацієнтів голими. Якщо людина в змозі ходити, їй можуть дати сорочку.
Лежачих пацієнтів щодня обробляють рідиною для профілактики пролежнів, а раз в дві години – перевертають. Тіло теж тримають у чистоті. Стрижуть волосся і нігті. Якщо хворий у свідомості, він може робити це сам.
До пацієнта в реанімації підключені системи життєзабезпечення і відстежуючі апарати. Його також можуть прив’язати до ліжка – щоб у маренні він не повисмикував всі датчики і не нашкодив собі.
За законом, лікарі не можуть не пустити вас у реанімації без серйозної причини. Якщо ж туди потрапила дитина до 15 років, батьки і зовсім мають право лягти в лікарню разом з нею. Але це в офіційних паперах, а на практиці все по-іншому. У співробітників лікарні є «класичний» набір причин не пустити родичів: особливі санітарні умови, інфекції, брак місця, неадекватна поведінка.
Правильно це чи ні, питання складне. З одного боку, на Заході прийти до хворого можна мало не відразу після операції. Так спокійніше і родичам, й пацієнтові. З іншого – на Заході і умови для цього відповідні: системи очищення повітря, бактеріальні фільтри, просторі приміщення. Та й хто зможе гарантувати, що не впаде в непритомність, побачивши близького без свідомості і всього обчіпляного апаратурою? Чи не кинеться висмикувати крапельниці і трубки? Таке теж не рідкість.
Загалом, наполягати на відвідуванні чи ні – вирішувати вам. Якщо персонал навідріз відмовляється пускати вас, посилайтеся на відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я № 592 та звертайтеся до керівництва клініки.
Дотримуйтесь правил відвідування: надіньте халат, маску і бахіли. Зберіть волосся і захопіть з собою антисептик для рук.
Ви можете купити відсутні ліки, засоби для догляду («качку», наприклад), або спеціальне харчування. Можете найняти доглядальницю або оплатити консультацію фахівців зі сторони. Дізнайтеся у лікаря, чи є в цьому необхідність.
І у самого хворого запитайте, чи потрібно йому що-небудь. Діти часто просять принести улюблені іграшки, дорослі – планшет або книги, літні – навіть телевізор.
Максимально спокійно. Не заважайте персоналу. Ваш близький може лежати без свідомості або дивно себе вести. Він може виглядати незвично або пахнути. З нього можуть стирчати трубки і дроти, а в одній палаті з ним можуть лежати поранені, хворі люди. Будьте готові до всього.
Одужання пацієнта багато в чому залежить від його настрою, а настрій залежить від вас – близьких людей. Не ридайте, не істеріть і не проклинайте долю. Розмовляйте з ним, як із здоровим. Не обговорюйте хворобу, поки він сам не підніме цю тему. Краще обговоріть звичайні, повсякденні речі: як справи вдома, які новини у друзів, що відбувається в світі.
Якщо людина в комі, з нею теж потрібно спілкуватися. Багато пацієнтів насправді чують і розуміють все, що відбувається, тому їх теж потрібно підтримувати, гладити по руці і розповідати останні новини. Дослідження показують, що це прискорює одужання.