Як психотерапія допомагає у боротьбі із залежностями?

Залежність – це не просто погана звичка чи слабкість. Алкоголізм, наркоманія, схильність до азартних ігор чи надмірного вживання їжі – усі ці явища об’єднує спільний механізм: людина прагне втекти від реальності. Психотерапія відіграє ключову роль у виявленні й розв’язанні глибинних причин залежності. Замість того, щоб боротися лише з фізичними симптомами, психолог у Запоріжжі допомагає людині зрозуміти, звідки виникає потреба в постійному заміннику нормальних емоційних станів.

Розуміння коренів залежності та її психологічних причин

У багатьох випадках залежність – це лише верхівка айсберга, під якою ховається накопичене почуття провини, тривоги або нездатність упоратися зі стресом. Замість здорових механізмів подолання (так званих coping strategies) людина вибирає найкоротший шлях до «полегшення» – алкоголь, наркотики чи інші речовини, що змінюють свідомість. Або ж вона занурюється в діяльність, яка на деякий час дозволяє забути про реальні проблеми: людина починає переглядати серіали, грати у комп’ютерні ігри, робити імпульсивні покупки тощо. Залежність має глибокі психологічні корені:

• травматичний досвід у минулому;
• хронічний стрес;
• низька самооцінка.

Усвідомивши ці чинники, людина стає здатною розглядати залежність не як непереборний «вирок», а як симптом складніших процесів, із якими цілком можливо впоратися.

Як психотерапевт допомагає змінити поведінкові патерни?

Поки людина не зрозуміє, яким чином вона опиняється в «замкненому колі» повторюваних дій, стійка ремісія від схильності ускладнюється. Тому психотерапевтична робота здебільшого зосереджується на пошуку «тригерів», які провокують бажання вживати речовину чи вдаватися до нездорової поведінки. Крім того, терапевт допомагає виробити нові стратегії реагування на негативні емоції та стрес, щоб пацієнт не повертався до старих сценаріїв. Ключові аспекти роботи з поведінковими патернами включають:

• розпізнавання негативних думок;
• планування альтернативних дій;
• контроль стресу.

Така перебудова мислення та звичок вимагає часу та зусиль, але саме вона часто стає ключем до тривалої відмови від залежної поведінки.

Методи подолання фізичної та емоційної прив’язаності до шкідливих звичок

Перед тим як вибрати конкретний метод лікування, фахівець зазвичай проводить діагностику залежності та враховує індивідуальні особливості пацієнта. З найпоширеніших ефективних підходів можна назвати:

• когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) ефективно навчить знаходити та переривати «автоматичні» думки, що штовхають до рецидиву, замінюючи їх більш здоровими переконаннями;
• гештальт-терапію спрямована на розуміння поточних емоційних потреб і пошук гармонії з власними почуттями, що знижує потребу в «замінниках».

Додатково можуть застосовуватися методи арт-терапії або тілесно-орієнтовані практики, які допомагають вивільнити пригнічені емоції та відновити зв’язок між розумом і тілом.

Чому регулярна психотерапія є ключовим елементом реабілітації?

Залежність — це не проблема, яка вирішується «одним махом». Перед тим як завершити терапевтичний етап, психотерапевт спільно з клієнтом зазвичай розробляють стратегію ефективної профілактики рецидивів. Це може включати:

• контрольний сеанс через певний час дасть змогу переконатися, що негативні патерни не повертаються;
• групові програми допомагають відчути, що людина не самотня у своїй проблемі, і обмінюватися досвідом;
• навички самоспостереження – запис настрою, відстеження тригерів і робота з емоціями на щоденній основі.

Залежно від складності випадку психотерапевтична робота може поєднуватися з медикаментозним лікуванням, груповими програмами та іншими інструментами реабілітації. В усіх сценаріях ключовим фактором успіху лишається готовність клієнта до зміни та регулярний, систематичний підхід до взаємодії з фахівцем. Лише така інтегрована робота здатна забезпечити тривалі результати й надати силу повернути собі контроль над життям.

На правах реклами*