Насторожуючими ознаками можуть бути біль голови, запор і навіть кола під очима.
Алергія – найпоширеніше хронічне захворювання у Європі. Тієї чи іншої формою цієї недуги страждають від 10 до 40% населення планети, а до 2025 року кількість страждальців може зрости до 50%.
Існує стереотип, що алергію легко розпізнати. Очі, що сльозяться, нежить, висипання — справді, це найпоширеніші ознаки. Але є й інші. Не менш показові.
Ми зібрали симптоми, які можуть вказувати на те, що у вас є хронічна алергічна реакція. Навіть якщо ви не готові зараховувати себе до алергіків.
У головного болю може бути десятки причин. Припустити, що голова все-таки розколюється через алергію, можна за характером неприємних відчуттів. Є два варіанта:
Якщо подібні напади повторюються регулярно, можна звернутися до терапевта або безпосередньо до алерголога. Це може бути яскравим симптомом полінозу.
Запор – одна з найчастіших ознак харчової алергії. Особливо яскраво це у маленьких дітей.
Дослідження, що охопило майже 9500 дітей віком до трьох років, встановило: у 73% малюків, які мали проблеми із запорами, пізніше була виявлена алергія на білок коров’ячого молока.
У дорослих зв’язок між запорами та харчовою алергією не настільки однозначний. Тим не менш, передбачається, що вона є. Якщо ви регулярно відчуваєте труднощі з дефекацією, можливо, ваш організм страждає від якогось алергену у вашому раціоні.
Алергія на пилок рослин, пил, шерсть свійських тварин супроводжується набряком у носових проходах. Через набряк, навіть якщо він незначний і майже непомітний, може погіршуватися надходження кисню в легені та постачання їм органів та тканин. Але це ще не все.
Через складнощі з носовим диханням людина не може виспатися. Протягом ночі він часто прокидається, а вранці встає, не відчуваючи себе відпочившим. День за днем втома накопичується. І це є однозначним свідченням для візиту до терапевта.
Враховуючи постійну нестачу сну, проблеми з концентрацією та пам’яттю абсолютно передбачувані.
Звичка дихати через рота призводить до того, що губи обвітрюються, сохнуть і розтріскуються. Часто тріщини на губах чи не перший симптом, який лікарі помічають у алергіків, що тільки-но прийшли на перший «тематичний» прийом.
За даними Клініки Клівленда, регулярні несильні спазми в животі — відносно поширена ознака харчової алергії, що часто ігнорується.
Причина больових відчуттів – гістаміни, що виробляються у шлунково-кишковому тракті у відповідь на контакт з алергеном.
Алергічна набряклість у носових пазухах призводить до застою крові у дрібних капілярах під очима. Кровоносні судини розширюються, темніють і стають помітними під найтоншою шкірою навколо очей.
Якщо пов’язану з алергією закладеність носа не лікувати (наприклад, не помічаючи її та звикнувши дихати ротом), це може призвести до погіршення, а то й втрати нюха – аносмії.
Здатність отримувати смакові відчуття тісно пов’язана з нюхом. Якщо з нюхом у вас біда, то смак притуплюється. Їжа починає здаватися прісною, «ніякою».
Помітити зниження смакової чутливості можна за непрямими ознаками. Наприклад, ви почали частіше, ніж раніше, тягнутися за сільничкою та перечницею, щоб посилити смак страв.
При серйозній алергії голосові шляхи стискаються. Це може призвести до захриплості голосу. Якщо хрипоту не проходить протягом 7-10 днів, візит до терапевта обов’язковий.
Ознакою алергії може бути і нав’язливий сухий кашель без причини, якого ви ніяк не можете позбутися.
Анафілактичний шок – сильна форма алергічної реакції – іноді буває схожим на напад паніки. Якщо ви регулярно відчуваєте панічні атаки і не розумієте, що є причиною, зверніть увагу на середовище навколо вас.
Що ви щойно з’їли? Чим дихаєте? Чи не надягли на руки латексні рукавички? А можливо, прийняли якісь ліки? Паніка може бути відповіддю організму на зустріч із небезпечним особисто для вас алергеном. І його варто було б встановити.
Якщо вам здається, що у вас алергія, зверніться до терапевта та докладно розкажіть йому про симптоми, які здаються вам підозрілими. Лікар проведе огляд, розпитає вас про спосіб життя, раціон, шкідливі звички. Швидше за все, запропонує здати низку аналізів, щоб унеможливити інші захворювання.
Якщо припущення про приховану алергію здасться терапевту обґрунтованим, ви отримаєте направлення до вужчого фахівця – лікаря-алерголога. І вже під його керівництвом здаватимете аналізи на алергени, щоб знайти ту речовину, яка викликає у вашого організму надміру бурхливу реакцію.
Наукові джерела: