Ми живемо в дивний час, коли екологія необоротно змінюється, але ніхто не хоче цього помічати. Ось, наприклад, багато улюблених корисних продуктів стають токсичними і небезпечними, а нікому й діла немає — з вигляду-то вони залишилися такими, якими й були. У першу чергу це стосується риби і морепродуктів, тому що на них погана екологія відображається швидше і є більш руйнівною. При цьому сама риба може щасливо жити і розмножуватися, а ось тим, хто захоче її з’їсти, дійсно загрожує серйозна небезпека. Так яких видів риби прийшла пора уникати і чому?
Якщо сома зловив не ваш батько-рибалка у ставку на дачі, то майже напевно він буде напханий антибіотиками. Така вже специфіка вирощування цієї риби. Особливо цим грішать у В’єтнамі, де з сома проводиться безліч напівфабрикатів. При цьому на упаковках немає позначки про те, що риба, вирощена в таких умовах, і вплив антибіотиків на ваш організм після вживання такого продукту буде сюрпризом.
Нещодавно проведений аналіз показав, що з усіх видів риби саме тунець характеризується самими великими відкладеннями ртуті. До того ж популяція тунця, наприклад, в Атлантичному океані, знаходиться вже на межі зникнення. І якщо не зупинити його надмірне споживання, скоро у нас не буде ніякого тунця — ні ртутного, ні чистого.
Це не частий гість на нашому столі, але варто знати про небезпеку його м’яса, коли в ресторані з екзотичною кухнею нам запропонують вибрати між рибою і м’ясом. По-перше, будь-який виловлений окунь — швидше за все жертва браконьєрів. Популяція цієї риби дуже виснажена. По-друге, браконьєрські поставки — це неперевірений на наявність паразитів і забруднень товар. Тому не варто дивуватися, якщо спробувавши безумовно смачне м’ясо окуня, ви через деякий час виявите у себе в шлунку величезного черв’яка.
М’ясо акули — делікатес для наших широт. І це, схоже, на краще. Через своєрідний раціон цієї риби й через те, що вона є найбільш агресивним хижаком, який поїдає все на своєму шляху, вона може бути носієм великих доз ртуті. Ртуть накопичується у м’ясі, не завдаючи шкоди самій акулі, а ось людині, що вживає її в їжу, нашкодити цілком здатна.
Через своєрідне живлення цієї тварини м’ясо може бути заражене небезпечними для людини бактеріями, які викликають втрату зору та слуху. Також в крабі можуть накопичуватися токсини, що викликають отруєння. Останнім часом через не надто жорсткий контроль виробництва ця небезпека посилилася.
Зростання захворювань і паразитів — це ті проблеми, з якими сьогодні стикаються лососеві ферми повсюдно. Через жагу наживи власники економлять простір і розводять риб в тісноті, застосовують для очищення від паразитів антибіотики і пестициди. Крім того, з 2015 року в продаж надходить генетично модифікований лосось, про що, найчастіше, не роблять відповідних позначок на упаковці.
Популяція атлантичної камбали зараз знаходиться в такому жалюгідному стані, що становить лише 1% від кількості риби, якого було б достатньо для сталого промислового рибальства. Всі заражені особини пестицидами і в силу нечисленності популяції не придатні для вживання.
90% креветок, які продаються в наших магазинах — імпортовані в нашу країну з Данії, Канади та Росії. Так от, хімічні речовини, які використовують західні компанії для їх очищення після відлову, досить шкідливі. Крім того, креветку варять прямо на риболовецьких судах і там же заморожують. Тому в розфасовці часто можна зустріти сторонні фрагменти волосся, шматочки комах і навіть щурячі хвости.
М’ясо, без якого не обходиться практично жодна страва азіатської кухні, виявляється, вкрай небезпечною для здоров’я. В вугрі накопичуються поліхлоровані бифініли. І якщо вас не переконує жахливе звучання цього терміну, просто знайте, що ця речовина украй руйнівно впливає на печінку і нирки, а також може викликати рак. Його токсичність згубна не тільки сама по собі, але і своєю здатністю накопичуватися в жировій тканині.
Світові запаси тріски взагалі впали ще в середині 90-х. І цей факт не міг не відбитися на загальній якості цієї риби. Якщо ви бачите на полицях магазинів атлантичну тріску, знайте, це або спотворення інформації, тому що в Атлантиці вже давно криза відносно цієї риби через недбалість у веденні рибного господарства. Або ж вам пропонують один з рідкісних виловлених там примірників. Швидше за все, м’ясо риби перевантажено шкідливими речовинами.
Чорна ікра — дороге задоволення в наших широтах. Тим більше прикро дізнаватися про те, що цей продукт останнім часом піддається руйнівному впливу змін навколишнього середовища. Осетрові породи риб, що розводяться в тісноті і забрудненій через будівництво гребель воді. А так як ікра порівняно довго визріває до того, як її можна вилучити, всі токсини і пестициди вона дуже добре вбирає. Виходить, що дійсно корисну ікру тепер можна добути тільки браконьєрським способом. Але краще не брати.
Морський окунь, або сібас — особливо чилійський — це найчастіше незаконно добута риба, яка не пройшла належного санітарного контролю. При тому, що це головний ресторанний хіт — не варто повністю довіряти його якості.
Джерело: sethealth