В Україні у хворих на депресію, як правило, складні відносини з антидепресантами. Багато з тих, кому призначали прийом цих препаратів, стикалися з нерозумінням з боку близьких, а часто і самі задавалися питаннями: чи потрібно це? Не зашкодить? Чи не стану я залежним?
У цій статті ми розглянемо 5 популярних міфів про антидепресанти, і відповімо на головні питання про те, як і для чого вони працюють.
Ми не схильні сприймати наш мозок так само, як печінку, легені або шлунок. Тому сама ідея прийому таблеток створює філософську проблему для хворих депресією – вони сприймають свій стан як дірка в душі, але не в тілі. Навіть думка про те, що якісь ліки можуть поліпшити настрій або (ще гірше) змінити мислення, може лякати. А деякі взагалі думають, що терапія антидепресантами – це щось на зразок тимчасової лоботомії, яка придушить вашу волю і зробить з вас зомбі.
Звичайно ж, це не так. Важливо розуміти, що антидепресанти – це не таблетки радості, а справжні ліки, які вирішують конкретну проблему в організмі. Є кілька гіпотез про те, чому виникає депресія – найпопулярніша свідчить, що у хворих порушено або виробництво серотоніну, або його сприйняття. Більшість антидепресантів покликані вирішити саме цю проблему.
Таке можливо тільки за умови неправильного прийому антидепресантів, без консультації з лікарем. Спеціаліст обов’язково врахує стан людини, протипоказання, результати гормональних та інших досліджень, і тільки потім призначить курс препаратів, який в подальшому буде проходити під його наглядом і, в разі чого, коригуватися. Жоден лікар не стане робити з вас наркомана.
Так, можна. А можна не впоратися – згідно з офіційною статистикою, близько 15% хворих закінчують життя самогубством. А 80% про це періодично замислюються. Депресія – це небезпечна хвороба, і вирішувати, чи зможе людина одужати в рамках психотерапії або їй потрібно приймати ліки може тільки лікар.
Як і у випадку більшості існуючих ліків, при прийомі антидепресантів можуть виникати побічні ефекти: сонливість, загальмованість, головний біль і т. д. Але, якщо у вас діагностована депресія, то куди більш небезпечні для вас суїцидальні думки та психотичні розлади.
У деяких препаратів є протипоказання, однак існують і ліки, які допустимо приймати навіть після перенесеного інфаркту міокарда. В цілому ж ніякої небезпеки для здоров’я, при правильному підборі, антидепресанти не несуть.
Звичайно ж, ніякої змови немає. Але і говорити про те, що будь-який антидепресант – це панацея від депресії, і прописувати їх потрібно всім хворим без винятку, поки рано. У 2015 році професор Пітер Гетцше з Північного центру Кохрейна заявив, що більшість рецептів на антидепресанти можна скасувати без найменшої шкоди для пацієнтів, а, можливо, навіть з користю. І все через порушення, які відбуваються під час клінічних випробувань. Наприклад, міністерство охорони здоров’я не враховує випадки самогубств, що сталися незабаром після закінчення досліджень. Не спеціально, але на виході виходить в 15 разів завищений показник ефективності препаратів – саме тому виникають чутки про їх неефективність.
Скількох же людей антидепресанти насправді врятували, ми ніколи не дізнаємося, тому що офіційну статистику видужалих ніхто не веде. Проте їх кількість явно чимала: у США статистика дитячих самогубств знижувалася паралельно тому, як зростала популярність антидепресантів.
Хочемо ще раз повторити: які препарати будуть ефективними у вашому випадку, як довго має тривати курс, і яке дозування вам підходить, може вирішити тільки лікар. Важливо бути на зв’язку з доктором до кінця терапії, навіть коли здається, що хвороба позаду. Справа в тому, що при різкій відміні антидепресантів ризик рецидиву депресії зростає на 20-50%.