Хоча імбир заслужено має репутацію “рятівника” травлення, світ спецій пропонує набагато ширший арсенал засобів. Такі трави та прянощі, як фенхель, кумин та м’ята перцева, можуть забезпечити не менш ефективну, а іноді й потужнішу підтримку шлунково-кишковому тракту, допомагаючи впоратися зі здуттям живота, газоутворенням та симптомами синдрому подразненого кишківника (СПК).
Ці рослинні помічники діють комплексно: від зменшення запальних процесів та стимуляції відтоку жовчі до заспокоєння слизової оболонки кишківника та покращення ферментативної активності. Саме різноманітність механізмів дії робить їх незамінними при широкому спектрі розладів травлення.
Зберігаючи на кухні добірку “дружніх до шлунка” спецій, ви отримуєте можливість адаптувати допомогу організму відповідно до конкретних симптомів — чи то потреба у покращенні перетравлення жирів, зняття дискомфорту в животі або боротьба з важкістю після їди.
Про проблеми з травленням не заведено говорити вголос, проте ігнорувати їх не можна. Це значно поширеніша проблема, ніж здається на перший погляд: за статистикою, десятки мільйонів людей у всьому світі щодня стикаються з дискомфортом через захворювання травної системи.
Звісно, жоден окремий продукт не є панацеєю від усіх хвороб, проте ваш раціон відіграє вирішальну роль. Те, що ви їсте або п’єте, може стати першим кроком до полегшення. Яскравий приклад — імбир. Незалежно від форми вживання (чай, шоти, добавка до страв або навіть жувальні цукерки), він відомий своєю здатністю заспокоювати розлади шлунка.
Це чудовий інгредієнт для вашої “аптечки на кухні”, але він не єдиний. Експерти зі здоров’я кишківника — Ї Мін Тео, дієтологиня з Лос-Анджелеса, та Дженна Волп, дієтологиня та травниця з Остіна (Техас), — рекомендують звернути увагу на наступні п’ять спецій для додаткової підтримки шлунково-кишкового тракту.
Корінь куркуми, шанований за свої потужні протизапальні властивості, століттями використовувався для лікування широкого спектра недуг: від болю в суглобах до проблем зі шкірою. Його терапевтичний потенціал поширюється і на розлади шлунково-кишкового тракту.
«Доведено, що куркума має виражені протизапальні властивості, що робить її чудовим вибором для людей із запальними захворюваннями кишківника або загальним запаленням на функціональному рівні», — пояснює Дженна Волп.
У чому перевага над імбиром?
«Як і імбир, куркума є жовчогінним засобом. Вона сприяє перетравленню жирів, якщо вживати її за 15–20 хвилин до їди. Проте, на відміну від імбиру, куркума має значно меншу ймовірність спровокувати печію або рефлюкс у чутливих людей», — зазначає експертка.
Використання насіння фенхелю як засобу для травлення має давню історію. «Фенхель високо цінується в традиційній китайській медицині та Аюрведі завдяки своїм властивостям, що підтримують травлення», — розповідає Волп. Ця традиція жива й досі: у багатьох країнах Південно-Східної Азії насіння фенхелю заведено жувати після їди для покращення засвоєння їжі.
Цей народний засіб має і наукове підґрунтя. Дослідження показують, що фенхель допомагає впоратися з відчуттям переповненості шлунка, нудотою та диспепсією. Також існують докази, що він може суттєво полегшити симптоми синдрому подразненого кишківника (СПК). Хоча повідомлення про здатність фенхелю зменшувати газоутворення та здуття є обнадійливими, вчені зазначають необхідність подальших досліджень.
Порада: Використовуйте не лише насіння. Цибулина та стебла фенхелю також їстівні та поживні. Рослина має антиоксидантні та протизапальні властивості, а також може бути корисною для жіночого здоров’я, зокрема при менструальних болях та синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ).
Кумин — це популярна спеція, що є невіддільною частиною кулінарних традицій Індії, Близького Сходу, Мексики та багатьох інших регіонів. Окрім насиченого смаку, він має багату історію використання в оздоровчих цілях.
«Існують клінічні докази того, що кумин може покращувати травлення та підвищувати активність травних ферментів (зокрема, альфа-амілази). Це сприяє кращому розщепленню поживних речовин, полегшує дискомфорт після їди та допомагає зменшити газоутворення і здуття при регулярному вживанні», — пояснює дієтологиня Ї Мін Тео.
Вона посилається на огляд 2023 року, який також продемонстрував потенційні метаболічні та серцево-судинні переваги кумину. Однак експертка додає, що клінічні випробування щодо точних дозувань все ще тривають.
Лікування СПК може бути складним завданням, але якщо ви страждаєте від цього розладу, вам варто звернути увагу на насіння анісу. Аніс належить до родини зонтичних, але за смаком нагадує солодку (лакрицю). Ви, ймовірно, вже куштували його у випічці — печиві або хлібі.
Одне з досліджень показало багатообіцяючі результати використання анісу при СПК. «Аніс виявився ефективнішим за плацебо та деякі фармацевтичні альтернативи у полегшенні симптомів», — зазначає Волп. «Капсули з анісовою олією, прийняті перед їдою, допомагали зняти такі симптоми, як здуття, гази та дискомфорт у животі».
Крім того, аніс широко використовується в китайській медицині та має противірусні властивості. Цікавий факт: сполуку, що міститься в бодяні (зірчастому анісі), використовують при виготовленні рецептурних ліків проти грипу.
«Якщо імбир — це зігрівальна спеція, то м’ята перцева — охолоджувальна», — підкреслює Дженна Волп. Це ще один потужний інструмент для людей із чутливим кишківником.
«Екстракт листя м’яти перцевої у капсулах з пролонгованим (відкладеним) вивільненням продемонстрував ефективність для пацієнтів із СПК у невеликих клінічних дослідженнях», — пояснює експертка. Це підтверджується метааналізом 2019 року: м’ята допомагала зменшити симптоми, зокрема біль у животі. Також існують дані про те, що олія м’яти може полегшувати прояви диспепсії.
Хоча дослідження впливу м’яти на шлунково-кишковий тракт тривають, Волп радить спробувати цей засіб, зазначаючи, що він допоміг їй особисто у боротьбі з симптомами СПК.
https://www.niddk.nih.gov/health-information/health-statistics/digestive-diseases
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10111629/
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12623265/
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1878535212000792
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36803269/
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10708057/
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27815079/
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31997473/
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6337770/
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36994979/