Деякі захворювання пройшли незвичайний шлях до офіційного визнання. Пропонуємо вашій увазі 5 хвороб, в які ніхто не вірив.
В історії медицини відомі випадки, коли лікарі довго відмовлялися визнавати захворюваннями вже відомі стани. Як правило, ці стани зустрічалися рідко, або незначно впливали на якість життя, а тому викликали сумніви у медиків. У список 5 хвороб, в які ніхто не вірив, увійшли і ті, які в сучасному світі зустрічаються все частіше.
Цей стан вперше описано ще в 1672 році англійським лікарем Томасом Віллісом, а офіційно визнано захворюванням лише в минулому столітті. Його симптоми такі: вночі людині нестерпно хочеться рухати ногами, які зудять в районі гомілок. Такі рухи допомагають зняти свербіж, але лише до тих пір, поки хворий не повернеться в стан спокою.
Синдром неспокійних ніг супроводжує хворобу Паркінсона і зливається з її симптомами. Також він зустрічається у багатьох вагітних жінок, у яких, як відомо, нерідко виникають дивні бажання. Ось чому «неспокійні ноги» довгий час не були удостоєні особливої уваги медиків. Тільки в 1980-х роках синдром почав всерйоз розглядатися як захворювання. За різними оцінками, в США синдромом неспокійних ніг страждає 2,5-15% населення. Але суперечки на тему його лікування не вщухають. Оскільки тяжкість захворювання сильно варіюється, то медики не можуть визначитися, чи потрібні загальнодоступні ліки проти цього синдрому.
Зараз це захворювання лікується препаратами, пов’язаними з дією нейромедіатора дофаміну.
Вперше цей стан описано в 1938 році. Пацієнти без видимих причин скаржилися на слабкість в м’язах, скачки тиску, коліки, затікання м’язів спини і шиї. Перші випадки захворювання медики Лос-Анджелеса прийняли за нетиповий поліомієліт. Дивні симптоми проявили себе також у Швейцарії та Австралії. У 1950-х роках дослідження на приматах показали, що подібні симптоми викликані не вірусами, а хронічним запаленням нервової тканини.
Довгий час синдром вважали порушенням настрою. Але оскільки загадковий стан часто охоплює не одного, а відразу багатьох людей, це змусило вчених повернутися до версії про вірусне походження синдрому. У ході дослідження, проведеного в 1990 році, в крові деяких пацієнтів знайшли ретровірус, що погіршує роботу імунітету. Через 10 років з’ясувалося, що людей з симптомами СХУ об’єднують та інші види вірусів.
Синдром хронічної втоми був офіційно визнаний захворюванням і отримав свою нинішню назву в 1988 році. Однак його точні причини невідомі досі.
Це стан був вперше описано в 1944 році. Для нього характерне порушення розвитку дітей, коли дитина не може встановити звичайний контакт з однолітками і погано розуміє емоції і жести оточуючих. На відміну від аутистів, такі діти зв’язно розмовляють, часто використовують у мовленні більш складні слова і пропозиції, ніж багато їхніх однолітків. Особливість мови дітей- «аспи» – інтонація, яка не змінюється протягом всієї репліки. У нових класифікаціях захворювань синдром об’єднаний з іншими подібними розладами.
Оскільки зовні діти- «аспи» нічим не відрізняються від звичайних, то захворювання довго не могли розпізнати. Першовідкривач синдрому, австрійський педіатр Ганс Аспергер, зазначив, що цих дітей виділяє відчужений погляд і фанатична захопленість якоюсь однією, часто дивною темою.
Офіційно синдром Аспергера визнаний захворюванням в 1993-1994 рр. Зараз психіатрами та неврологами вироблені спільні критерії його діагностики.
Симптоми і наслідки ожиріння широко відомі, а поширеність серед дорослих і дітей продовжує зростати. За офіційними критеріями, ожирінню відповідає індекс маси тіла (ІМТ) понад 30.
Ставлення людей до жирових відкладень на тілі з часом кардинально змінювалося. Наприклад, в XVII столітті пишногруді дами з широкими стегнами вважалися найкрасивішими і здатними народити здорових дітей. А вже в XIX столітті зразкові красуні виглядали значно худішими аж до нинішніх ідеалів краси. Але естетична сторона питання не завжди збігається з медичною доцільністю. У 1679 році вперше був документально описаний випадок препарування трупа людини, який за життя страждав ожирінням. У 1727 році вийшла перша англомовна книга про це захворювання. Але повноцінним захворюванням ожиріння було визнано лише в 2013 році з ініціативи Американської медичної асоціації. До того часу загальна частка американців з ожирінням переступила показник в 20%.
У список 5 хвороб, в які ніхто не вірив, потрапив остеопороз. Це порушення обміну речовин, в результаті якого знижується щільність кісток, і вони стають більш крихкими. Захворювання може довгий час протікати безсимптомно. Небезпека остеопорозу в тому, що він значно підвищує ризик перелому шийки стегна або іншої частини тіла. За статистикою, більше 30% пацієнтів отримують переломи саме на тлі остеопорозу. Найчастіше захворювання діагностується після того, як з’являються скарги на сильні болі в спині, викликані ушкодженням хребців.
Основна категорія пацієнтів з остеопорозом – люди старше 40 років. Але ще кілька століть тому середня тривалість життя людей не досягала цього рівня, тому й захворювання зустрічалося дуже рідко. А у тих, хто доживав до похилого, за мірками того часу 50-річного віку, крихкість кісток списували на природне старіння. Вперше його симптоми описані в 1925 році, а офіційно остеопороз визнаний захворюванням тільки в 1994 році.
Фото: Depositphotos
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЦАРСЬКІ ХВОРОБИ