Роздвоєння особистості тут ні при чому.
Завдяки кіно нам здається, ніби ми знаємо про шизофренію все. Ну, принаймні, багато. Це враження оманливе.
Виснажений і моторошний герой Джека Ніколсона в кубріковському «Сяйві», з якого ще вчора інтелігентного письменника і відповідального батька — раптом починає лізти психопат-вбивця. Супергерой Халк сором’язливий усміхнений ботанік, то тупий зелений гігант. Дивишся на цих «доктора Джекіла і містера Хайда» і здається, ніби з шизофренією все зрозуміло. Ні, не все.
Шизофренія не роздвоєння особистості (для буквоїдів: психічний збій, що розділяє особистість людини на кілька, називається дисоціативним розладом особистості, це зовсім інше порушення). Мова про розщеплення свідомості.
Людина відчуває себе собою, єдиною і неподільною. Але при цьому, наприклад, незважаючи на освіченість вірить, що по ночах її мозок перепрограмовують інопланетяни. Або що люблять і піклуються про нього родичі ось вже багато років кожен день підсипають в його їжу отруту. У свідомості шизофреніка порушені логічні зв’язки, тому в його голові легко уживаються суперечать один одному ідеї.
За такий стереотип теж треба сказати спасибі масовій культурі.
Насправді шизофреніки здебільшого натури нерішучі і пасивні. Це пов’язано із зазначеними вище порушеннями логічних зв’язків. Хворій людині складно вибудувати навіть коротенький план агресії.
Ні, шизофреніки (як, втім, і абсолютно всі люди здатні на непередбачувані вчинки і спалахи люті. Однак це короткочасні епізоди, які найчастіше пов’язані не з психічним захворюванням, а з супутніми розладами (наприклад, зловживанням алкоголем або наркотиками) або ж глибокими психічними травмами.
Не зовсім. Шизофренія — це психічне захворювання, до розвитку якого призводить не одна, а безліч причин, які збіглися:
Погане поводження в дитинстві, як і стреси у дорослому житті, не є самостійними спусковими гачками психічного розладу. Захворіти може лише той, хто до цього схильний.
Хоч генетика грає роль в розвитку порушення, проте вчені ще не встановили, яку саме. Дійсно, шизофренія іноді передається з покоління в покоління. Але це не можна назвати жорстким правилом.
Буває, що шизофренію діагностують у пацієнта, в чиїй сімейній історії немає ні натяку на психічні розлади. Або, навпаки, хвороба обходить стороною людини, здавалося б, приреченого — має численних родичів-шизофреніків.
Дослідники вважають, що існують гени і їх комбінації, які за тих чи інших умов можуть збільшити ризик розвитку шизофренії. Проте немає конкретного гена, який однозначно викликав захворювання.
У страждаючих від цього розладу дійсно є певні проблеми з логікою, концентрацією уваги, пам’яттю. Так що класичний IQ у них може бути (але не обов’язково) занизький. Однак рівень розумового розвитку не обмежується тільки раціональною частиною. Видів інтелекту — безліч, і по сукупності талантів шизофреніки можуть дати фору багатьом здоровим.
Досить згадати, наприклад, нобелівського лауреата, математика і економіста Джона Форбса Неша — творця легендарної теорії ігор. Чи видатного танцюриста та хореографа Вацлава Ніжинського. Або художника Вінсента Ван Гога. Або Філіпа К. Діка — письменника-фантаста, за книгами якого були зняті блокбастери «той, що біжить по лезу бритви» і «Згадати все». Діагноз не завадив їм досягти успіху і зробити значний внесок у розвиток науки і культури.
Так, серед шизофреніків є ті, кому складно дбати про себе: стежити за гігієною або, покладемо, підбирати раціональний гардероб. Однак це не означає, що такі люди ледачі. Їм просто іноді потрібна допомога в речах, які іншим здаються буденними.
Дійсно, ліки проти шизофренії наука поки не придумала. Але розроблені досить ефективні терапевтичні та медикаментозні методи корекції.
За даними авторитетного медичного інтернет-ресурсу WebMD, при грамотній і своєчасної терапії близько 25% тих, кому ставили діагноз «шизофренія», повністю відновлюються. Ще 50% спостерігають значне покращення симптомів, що дозволяє їм жити нормальним, повноцінним і продуктивним життям.