7 видів тривожності, які ми повинні контролювати

Тривожність можна порівняти з шаленим конем, який нас кудись несе. Ми зазвичай говоримо про тривожність як про якесь певне, «цільне» психологічне явище, не враховуючи, що бувають різні ступені, різні види тривожності і що вона може мати різне походження.

Психологи виділяють 7 видів тривожності.

Але важливо розуміти, що тривожність — в принципі нормальний емоційний стан.

Це один з психологічних захисних механізмів, який допомагає нам шукати підходи до невизначених і несе загрозу, як ми вважаємо, життєвих ситуацій.

Але часто емоції (особливо страх) переповнюють нас, і ми втрачаємо контроль над ними і над собою.

Сподіваємося, що тобі корисно буде дізнатися про сім видів тривожності і це знання допоможе тобі в складних життєвих ситуаціях.

Але коли ти відчуваєш, що втрачаєш контроль над своїми емоціями та переживаннями і що ти безсила перед обставинами, краще всього звернутися за допомогою до фахівця.

1. Загальна тривожність

Найчастіше зустрічається загальна тривожність. З нею знайомі мільйони людей. Всі ми в якийсь момент можемо відчувати це нервове напруження, тривогу, хоча, здавалося б, для них немає особливих причин.

При цьому нерідко виникає відчуття, ніби ми на краю прірви або перед відкритим вікном, за яким лякає невідомість і порожнеча.
Приводи для такої тривоги можуть бути різні: співбесіда при прийомі на роботу, розмова з ким-то, зміна обстановки, спроба зайнятися чимось новим…

Стан загальної тривожності часто виникає тому, що ми постійно чимось стурбовані.

Її симптоми:

• Постійне занепокоєння, роздратування, «напруженість» і втрата контролю.
• Втома, занепад сил.
• Напруга м’язів, особливо м’язів спини, шиї і плечей.
• Проблеми з концентрацією.
• Постійні похмурі думки.

2. Соціофобія

В цьому випадку людина відчуває тривогу, занепокоєння, заклопотаність з приводу ситуацій, пов’язаних з соціумом.

Наприклад, людина уникає місць, де буває багато людей, боїться публічних виступів… Для неї може бути проблемою навіть похід в магазин за покупками.

Симптоми цього виду тривожності наступні:

• Страх і нерішучість у присутності незнайомих людей або в незнайомих ситуаціях.
• Людині здається, що за нею постійно спостерігають і її обговорюють.
• Холодний піт, заїкання, відчуття порожнечі в шлунку в ситуації, коли доводиться знайомитися з кимось, і в ситуації (соціальної), яку людина не контролює.

3. Панічний розлад

Панічний розлад — вид тривожності, який максимально ослаблює людину. Паніка охоплює людину, коли вона відчуває, що ось-ось загине або у неї буде інфаркт. Або на неї нападуть якісь жахливі лиходії.

Це психічний розлад, який сам себе «підживлює»: людина, яка вже переживала «панічні атаки» і вона страшно боїться, що вони повторяться.

Панічна атака – це напад болісної тривоги і страху, який супроводжується соматичними симптомами. Вона може бути викликана стресом, але бувають і нез’ясовні панічні атаки.

Повне уявлення про панічну атаку можуть мати тільки ті, хто її переживав.

Її симптоми:

• Прискорене серцебиття, тахікардія.
• Підвищена пітливість.
• Почуття слабкості.
• Деперсоналізація (відчуження від власних психічних процесів).
• Утруднене дихання, відчуття нестачі повітря.
• Запаморочення, переднепритомний стан.
• Біль у грудях або біль у шлунку.
• Порушення випорожнення (діарея, запори), прискорене сечовипускання.

4. Агорафобія

Це психічний розлад, при якому з’являється страх людних місць, страх перед відкритими просторами.

Це не означає, що люди, які страждають агорафобією, не можуть виходити з дому.

Зазвичай вони це роблять, але намагаються не виходити за межі звичного маршруту: дім-робота-супермаркет…

Слід зазначити, що при агорафобії бувають панічні атаки. Коли хворі потрапляють на відкритий простір, вони відчувають симптоми паніки, описані вище.

5. Специфічні фобії і види тривожності

У багатьох буває якась специфічна фобія: страх перед павуками, боязнь клоунів, страх перед грозою, перед ножами…

Такі страхи вважаються нормальними, якщо вони не стають нав’язливими до такої міри, що змінюють якість життя людини.

Наприклад, вона може перестати виходити з дому через страх, що вибухне гроза або її вкусить собака…

Симптоми таких фобій:

• Надмірний і постійний страх перед чимось конкретним.
• Гостре відчуття загрози.
• Повна нездатність контролювати ці страхи, навіть якщо людина розуміє, що вони ірраціональні.
• Накладання на себе обмежень, пов’язаних з фобією.

6. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

У цьому житті ніхто не може відчувати себе в цілковитій безпеці. І ніхто не може нам гарантувати, що нас усе й завжди будуть поважати, любити і захищати.

Перенесені в дитинстві психологічні травми залишають свої сліди на все життя. Так само, як нещасні випадки, втрати, розлучення з близькими людьми… Все це ранить і змінює нас.

Симптоми посттравматичного стресового розладу:

Нав’язливі спогади про травмуючу подію. Спогади супроводжуються відчуттям жаху, тривоги, туги, безпорадності, які за силою не поступаються емоційним переживанням, перенесеним під час цієї події.

Певні подразники, що нагадують людині про пережиту катастрофу, оживляють ці спогади і змушують людину переживати все це знову.

• Людина боїться цих спогадів і уникає всього, що може їх викликати.
• Для посттравматичного синдрому характерні безсоння, постійна втома, проблеми з концентрацією…

7. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) по-іншому називають синдромом нав’язливих станів.

Люди, страждаючі їм, одержимі різного роду безглуздими, як здається з боку, ритуалами і повторящимися діями.

Уточнимо різницю між «обсесивним» і «компульсивним».

• «Обсесивне» відноситься до стурбованості, до думок людини (вони в даному випадку майже завжди негативні), від яких він не може позбутися.
• «Компульсивний» відноситься до поведінки. Це зазвичай відтворення одних і тих же дій, яка допомагає хворому послабити його страхи.

5 разів замикати двері допомагає мені почувати себе в безпеці; якщо я мию руки кілька разів, я не захворію і я більш впевнена в собі…

На закінчення відзначимо, що мова тут йшла про клінічні випадки, які вимагають певного лікування.

Але, повторимо, тривожність, якщо вона не досягає такого ступеня, є нормальним емоційним станом, яке з’являється і зникає і яким можна і потрібно управляти.