Христина Нюслайн-Фольхард — німецький біолог, лауреат Нобелівської премії по фізіології і медицині
Міжнародний жіночий день зазвичай асоціюють з квітами, цукерками і плюшевими ведмедями. Але насправді історія цього свята розповідає зовсім не про букети, а про справжню боротьбу.
Христина Нюслайн-Фольхард — німецький біолог, лауреат Нобелівської премії по фізіології і медициніЗа офіційною версією, вперше ця дата фігурувала в події далекого 1857 року. В той день американки вийшли на вулиці Чикаго з перевернутими догори дном каструлями та тазами. Таким оригінальним способом протесту вони домагалися рівних прав з чоловіками.
З тих пір феміністки багато чого досягли, і проблема нерівності вже не стоїть так гостро. Жінки-медики, жінки-лікарі і жінки-винахідники змінюють наш світ на краще, і це більше нікому не здається дивним. Дивно інше: навіть у часи, коли жінки вважалися слабкою статтю і вченими другого сорту, вони все одно здійснювали революційні відкриття. Давайте згадаємо тих, чиї винаходи врятували життя мільйонів людей і хто на своєму прикладі довів: медицина – дуже навіть «жіноча» справу.
Сто років тому ніхто не знав слово «радіоактивність». Його придумала Марія Склодовська-Кюрі після того як виділила новий хімічний елемент практично з чарівними властивостями – радій. Вона і назвала ці властивості радіоактивними. Через рік Марія стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію. У роки Першої Світової вона винайшла мобільні рентгенографічні апарати і придумала порожнисті голки з радоном, якими стерилізували інфіковані частини тіла більше мільйона поранених військових.
Без досліджень Кюрі не було б ні рентгена, ні радіаційних методів лікування пухлин, ні навіть атомної енергетики.
Доктор Франклін за допомогою рентгена перша сфотографувала структуру ДНК і припустила, що вона має форму спіралі. Розалінд випередила відразу кілька наукових інститутів, які бились над цим завданням, але для неї самої ця історія закінчилася сумно. «Леді-ДНК» захворіла раком через постійне опромінення і померла незабаром після свого відкриття, а на його основі Френсіс Крик, Джеймс Уотсон і Морісу Уілкінс отримали Нобелівську премію. Внесок Розалінд на довгі роки було забуто. Одні біографи вважають, що це сталося через невдалий збіг обставин, інші – що колеги просто вкрали фотографії і виправдали свій вчинок тим, що Франклін – жінка, а значить, не зможе пояснити власного відкриття.
Біолог Нюсляйн-Фольхард спільно з Еріком Вішаусом перевірили тисячі генів фруктових мух і довели, що з однієї клітини розвивається цілий організм. А ще вони наплодили тисячі комах-мутантів і з’ясували, які порушення в ДНК відповідальні за ці відхилення.
Пізніше виявилося, що мутації у зародка людини відбуваються схожим чином. Тепер дослідження Нюсляйн і Вішауса дозволяє знизити ризик викиднів і народження дітей з відхиленнями у розвитку, а за свою роботу вчені отримали Нобелівську премію з медицини.
Без цієї жінки-лауреати Нобелівської премії світ фармакології був би зовсім іншим. Не з’явилися б препарати від малярії, герпесу і подагри. Не було б і ліки, що допомагає боротися з лейкемією. Не винайшли б азидотиміцин – препарат для стримування СНІДу. Заради справедливості, варто відзначити, що велику частину цих ліків Гертруда винайшла і протестувала у співавторстві з вченими-чоловіками.
Барбара все життя вивчала кукурудзу, за що наукове співтовариство вважало її ненормальною. Її і називали – божевільна Барбара. Втім, жінка не звертала на це жодної уваги і продовжувала вивчати кукурудзу. Одного разу вона виявила, що в ДНК овоча є стрибаючі гени, про що і повідомила колегам.
Тридцять років їй ніхто не вірив. І тільки на початку 1980-х, завдяки розвитку технологій, вчені визнали, що стрибаючі гени – транспозони – дійсно існують. А ще трохи пізніше з’ясувалося, що в ДНК людини таких приблизно половина, і Барбарі присудили Нобелівську премію.
З тих пір вчені зафіксували близько ста захворювань, причиною яких можуть бути рухомі гени: рак легенів, дитячий аутизм, чоловіче безпліддя і т. д.
Стівенс ще на початку минулого століття вперше написала, що хромосоми бувають чоловічі і жіночі (ті самі X – і Y-, про які нам розповідали в школі).
Відкриття часто приписують її вчитель – Едмунду Вілсону, який незалежно від неї проводив подібні дослідження. Але саме Нетти перша виявила, що жінки мають дві великі ХХ-хромосоми, і вона ж знайшла Y-хромосому в борошняного хрущака. Під впливом її відкриттів Вілсон відредагував свою роботу, а Нетті Стівенс стала першою жінкою-генетиком, чий внесок у науку визнали офіційно.
Чому чоловіче ім’я стоїть в списку найбільш знаменитих жінок від світу медицини? Так просто на початку 19 століття вважалося непристойним дамі займатися наукою. Що могла з цим зробити дівчина, яка вирішила присвятити життя медицині? Прикидатися чоловіком, вступити на медичний факультет як чоловік і все життя пропрацювати під чоловічим псевдонімом – саме так і вчинила Маргарет Енн Баклі.
Джеймс працював хірургом в англійській колонії в Кейптауні: розвивав медицину, боровся з епідеміями, доставляв у віддалені села медикаменти і провів перший у всій Африці кесарів розтин і врятував життя матері і дитини. Про те, що насправді Джеймс був жінкою, дізналися тільки після його смерті, коли готували тіло до поховання.
Наша знаменита співвітчизниця відкрила в мозку механізм, який назвала «детектор помилок». Щоб зрозуміти, як він працює, згадайте відчуття: ви виходите з квартири і вже готові закрити двері, але раптом виникає відчуття, що щось не так. Ви повертаєтеся додому і бачите, що забули вимкнути праску. Або кран. Відчуття, що «щось не так» – це і є «детектор помилок». Завдяки йому ми не втрачаємо гаманці з парасольками і не забуваємо вимикати праски – загалом, не відволікаємося на рутину.
Порушення в роботі «детектора» можуть викликати серйозні хвороби і психічні розлади. Скажімо, якщо у людини зламана права рука, він починає робити все лівою. І після зняття гіпсу він продовжує працювати лівою рукою, тому що «детектор» говорить йому, що так правильно. Теж саме відбувається при нав’язливих станах, наприклад, наркоманії. Людина розуміє, що так не можна, але не може чинити опір «детектором».
На цей механізм можна вплинути електричним струмом. Бехтерева вперше в СРСР вживила електроди в мозок людини і називала цей спосіб «найбільш делікатною нейрохірургією». Сьогодні він застосовується для лікування хвороби Паркінсона, епілепсії, наркоманії та багатьох інших небезпечних захворювань.