Останніми роками препарати групи агоністів GLP-1, такі як «Оземпік» (Ozempic) та «Мунджаро» (Mounjaro), здійснили справжню революцію в лікуванні діабету 2 типу та боротьбі із зайвою вагою. Проте їхня шалена популярність відкрила науковцям ще одну істину: наш власний кишківник має потужні приховані резерви.
Вчені зосередилися на вивченні того, як сигнали від шлунково-кишкового тракту до мозку можуть пригнічувати апетит і контролювати рівень цукру. Це спонукало дослідників шукати безмедикаментозні альтернативи, які могли б запускати ті самі процеси в організмі, але природним шляхом.
Дослідники з Геліополіського університету (Каїр, Єгипет) нещодавно опублікували в журналі Toxicology Reports огляд наявних доказів. Вони оцінювали, як на вироблення гормону GLP-1 (глюкагоноподібний пептид-1) можуть впливати звичайні продукти харчування. Саме цей гормон є мішенню для популярних ін’єкцій.
На даний момент експерти не знайшли жодної природної сполуки, яка б повністю копіювала ефект фармацевтичних препаратів. Проте ранні дослідження свідчать: певні продукти та режим харчування можуть регулювати активність цього гормону, потенційно «перепрограмовуючи» відчуття голоду та ситості.
Автори огляду виділяють кілька причин, чому пошук натуральних замінників є настільки актуальним:
Ціна та доступність. Курс ін’єкцій коштує дорого, і багато людей, яким вони необхідні, просто не можуть собі цього дозволити. Натуральні альтернативи є бюджетними та доступними кожному.
Побічні ефекти. Хоча препарати GLP-1 загалом добре переносяться, вони часто викликають неприємні шлунково-кишкові розлади: нудоту, блювання, діарею. Через це частина пацієнтів змушена припинити лікування.
Тяжіння до натурального. Багато людей віддають перевагу холістичному підходу до здоров’я і свідомо обирають природні засоби замість синтетичних ліків.
«Мова йде не про відмову від успішних медикаментів, а про розширення варіантів лікування та їх адаптацію до потреб кожного пацієнта», — зазначають дослідники.
У науковому огляді виділено кілька природних сполук, які демонструють потенціал у імітації ефектів гормону ситості. До списку увійшли:
Кориця;
Пшениця (цільне зерно);
Імбир;
Ферментований зелений чай;
Берберин.
Дослідження припускають, що всі ці продукти здатні модулювати секрецію та вираження гормону GLP-1.
Доктор Мір Алі, баріатричний хірург та медичний директор Центру хірургічного схуднення MemorialCare, застерігає від надмірних очікувань.
«Натуральні інгредієнти дійсно можуть допомогти прискорити метаболізм. Однак це м’який ефект. Ці сполуки не слід розглядати як повноцінну заміну лікам класу GLP-1, таким як Оземпік», — наголошує лікар.
Експерт радить пам’ятати: природні засоби працюють лише в комплексі з правильним харчуванням та фізичною активністю. Жоден імбир чи чай не замінить здорового способу життя.
Проте, за словами доктора Алі, є докази того, що певні речовини дійсно можуть певною мірою «розігнати» обмін речовин. Вони діють різними шляхами:
Кофеїн: стимулює центральну нервову систему.
Екстракт зеленого чаю та капсаїцин (міститься в перці чилі): сприяють спалюванню жиру.
Берберин: активує певні ферменти, що впливають на метаболізм.
Окрім конкретних спецій, останні дослідження вказують на важливість термогенезу — витрат енергії на перетравлення їжі. Щоб підвищити метаболізм у стані спокою, варто додати до раціону:
Білок: нежирне м’ясо, квасоля, горіхи, грецький йогурт.
Нерафіновані вуглеводи: овочі, фрукти, цільні злаки.
Зелений чай та помірну кількість кофеїну.
Висновок: Хоча «природного Оземпіку» в прямому сенсі не існує, правильний підбір продуктів може стати потужним інструментом для контролю апетиту та ваги, якщо використовувати його розумно і комплексно.
Джерело: MedicalNewsToday