Понад 944 тисячі людей у Великій Британії сьогодні живуть із деменцією, і дедалі більше людей замислюються — чи може когнітивне зниження передаватися у спадок? Відповідь на це запитання дала доктор Келлін Лі, психолог і керівниця Центру підтримки людей із деменцією (Dementia Care Hub), яка багато років досліджує старіння, психічне здоров’я та когнітивні розлади.
У своєму дописі в соціальних мережах доктор Лі відповіла на запитання однієї з підписниць, яка поцікавилася, чи може схильність до деменції передаватися від батьків.
«Мені написала людина: “Чи може деменція бути пов’язана з тим, що я успадкувала від своїх батьків? У мого тата в родині проблеми із серцем, а у мами — випадки хвороби Альцгеймера. У неї самої була судинна деменція”», — розповіла експертка.
У відповідь доктор Лі пояснила:
«Дослідження не свідчать про те, що поширені типи деменції — такі як хвороба Альцгеймера чи судинна деменція — мають чіткий спадковий характер. Такі зв’язки спостерігаються лише у рідкісних формах деменції, де простежуються конкретні генетичні мутації».
Цю думку підтверджує і Alzheimer’s Society — провідна благодійна організація, що займається проблемою деменції. Вона зазначає, що більшість випадків не є спадковими, проте існує невелика частка пацієнтів, у яких дефектний ген стає причиною хвороби.
До таких форм належать:
У перших двох випадках існує 50% ймовірність передати ген дитині, якщо один із батьків є його носієм.
«Добра новина в тому, що такі форми деменції надзвичайно рідкісні», — наголошують експерти Alzheimer’s Society. — «Загалом, чим раніше людина стикається з хворобою Альцгеймера, тим вища ймовірність, що це пов’язано з генетичними причинами. Якщо деменція розвивається у 30–40 років — майже завжди винен дефектний ген».
Для більшості людей спадковість відіграє незначну роль. Набагато більший вплив мають зовнішні чинники — спосіб життя, харчування, фізична активність та стан серцево-судинної системи.
Науковці оцінюють, що до 45% випадків деменції можна попередити, якщо вчасно контролювати 14 змінних факторів ризику на різних етапах життя — від рівня освіти і якості сну до тиску, цукру в крові та слуху.
У 2024 році вчені з Оксфорду проаналізували 40 000 МРТ-сканів мозку та з’ясували, що на ризик розвитку деменції суттєво впливають:
Керівниця дослідження, професорка Ґвенаель Дуо, зазначила:
«Ми виявили, що певні ділянки мозку старіють швидше, ніж інші, і саме вони є найбільш вразливими до впливу діабету, алкоголю та забруднення повітря — одного з головних чинників ризику розвитку деменції. Ми також встановили, що деякі варіації в геномі впливають на ці процеси, і вони пов’язані не лише з деменцією, а й із серцево-судинними захворюваннями, шизофренією та хворобою Паркінсона».
Деменція — це не одна хвороба, а збірний термін для групи станів, що супроводжуються стійким зниженням когнітивних функцій. Найпоширеніші ранні симптоми включають:
Якщо ви або ваші близькі помічаєте подібні симптоми, не відкладайте візит до лікаря. Рання діагностика допомагає уповільнити розвиток хвороби та покращити якість життя.
Хоча деякі рідкісні форми деменції можуть бути спадковими, більшість випадків не мають генетичної природи. Значно важливішими є звички та умови життя: регулярна фізична активність, відмова від шкідливих звичок, здорове харчування й контроль артеріального тиску.
Науковці наголошують: навіть якщо у вашій родині були випадки деменції, це не вирок. Турбота про мозок — через рух, освіту, спілкування й повноцінний сон — може істотно знизити ризик розвитку хвороби у майбутньому.