Дослідники державного університету Огайо встановили, що 66% батьків схильні до емоційного вигоряння. Причому найчастіше цей стан виникає у жінок, які мають більше за одну дитину.
Говорячи обивницькою мовою, вигоряння – це стан, якого призводить великий обсяг стресу за короткий проміжок часу. Інакше висловлюючись, емоційна втома, пише журнал Self.
“Якщо ви починаєте бачити у своїй дитині не кохану людину, а щось постійно дратівливе, якщо ви надміру дратівливі, прокидаєтеся вже втомленим, страждаєте від постійного головного болю, відчуваєте втрату мотивації: все це – привід звернутися за допомогою”, – запевняє доктор Бернадет Мельник , головний лікар Огайо університету.
Універсального рецепту немає, але експерти зібрали кілька порад, які допоможуть пережити батьківське вигоряння.
Проведіть час на самоті. Порада, яку дають дуже багато фахівців. Можливо, вам варто банально подивитися на самоті фільм. Комусь будуть корисні кілька п’ятихвилинних перерв протягом дня.
Або навпаки – спробуйте поспілкуватись з іншими батьками. Експерти радять не нехтувати суспільством інших людей, особливо близьких вам за духом. Іноді справді допомогти може банальна розмова, коли ви скаржитесь на життя, а у відповідь чуєте: “У мене все те саме!”
Позбавтеся зайвої рутини. Багато хто зіткнувся з вигорянням батьки схильні переоцінювати власні сили. Як правило, такі люди забивають свій розклад повністю, не залишаючи собі жодної хвилини волі. Можливо, ви якраз із таких. І, можливо, вам варто відмовитись від якихось справ, щоб викроїти час для себе.
І заразом – від шкідливих звичок. Як правило, батьки стежать, щоб діти добре їли, вчасно лягали спати та не проводили надто багато часу у телефонах. Намагайтеся дотримуватися цих правил і самі.
Як правило, батьки схильні вважати симптоми, що описані в цій статті, власною слабкістю. Але це не так.
Слід визнати – не всі проблеми вирішуються банальним відпочинком, медитацією чи дихальною гімнастикою. Іноді проблема потребує серйознішого, професійного втручання. Обговоріть свій стан із лікарем. Можливо, саме ваш випадок потребує роботи з психологом чи медикаментозного лікування.