Мікропластик виявили у найрізноманітніших частинах людського тіла — від легенів і печінки до нирок, селезінки, мозку та навіть кісток.
Тепер нове дослідження показує, що ці частинки можуть змінювати мікрофлору кишечника — і, можливо, підвищувати ризик розвитку певних захворювань.
Мікропластиком називають пластикові частинки менші за 5 мм, які сьогодні буквально всюди — у повітрі, воді, їжі та навіть снігу. Ми щодня ковтаємо їх із водопровідною або бутильованою водою, споживаємо з морепродуктами, сіллю чи упакованими продуктами.
Австрійські вчені з дослідницького інституту CBmed провели експеримент, щоб з’ясувати, як ці частинки впливають на кишкові бактерії людини. Вони виростили культури мікробіому з зразків калу п’ятьох здорових добровольців, після чого піддали їх дії п’яти найпоширеніших типів мікропластику — у концентраціях, які приблизно відповідають рівню, з яким стикається людина у повсякденному житті, а також у вищих дозах.
Результат здивував навіть дослідників: культури, що контактували з мікропластиком, показали помітне підвищення кислотності середовища, що свідчить про зміну метаболічної активності бактерій.
Подальший аналіз виявив, що кількість певних видів бактерій зросла або, навпаки, зменшилася — залежно від типу мікропластику. Разом із цим змінилися й хімічні сполуки, які продукували бактерії.
Керівник дослідження, Крістіан Пахер-Дойч, пояснив, що хоча точні механізми поки невідомі, вже можна припустити кілька причин:
«Мікропластик може змінювати склад мікробіому, створюючи нові фізичні або хімічні умови, які сприяють росту певних бактерій. Наприклад, на поверхні частинок можуть формуватися біоплівки, що стають середовищем для швидкого розмноження мікроорганізмів», — зазначив він.
Крім того, мікропластик може переносити хімічні сполуки, які безпосередньо впливають на обмін речовин у бактерій. Це, у свою чергу, може змінювати рівень кислотності, спричиняючи стресову реакцію бактерій та порушуючи природний баланс мікрофлори кишечника.
Такі зсуви можуть запускати «ланцюгові реакції», що ще більше впливають на мікробний баланс.
Цікаво, що деякі зміни, зафіксовані в ході експерименту, збігаються зі зразками порушення мікробіому, які раніше пов’язували з такими хворобами, як рак кишечника та депресія.
«Ці результати мають велике значення, якщо врахувати, наскільки поширений мікропластик у нашому житті», — каже Пахер-Дойч.
Його виявляють у рибі, морепродуктах, солі, питній та бутильованій воді. Це означає, що більшість людей щодня піддаються його впливу через їжу, вдихання або навіть контакт зі шкірою.
Науковець додає:
«Основний висновок полягає в тому, що мікропластик дійсно впливає на наш мікробіом. Поки що рано робити остаточні висновки про конкретні хвороби, але ми знаємо, що мікробіом відіграє ключову роль у травленні, імунітеті та навіть психічному здоров’ї».
Попри те, що дослідження ще триває, учені радять мінімізувати контакт із мікропластиком, де це можливо.
Зокрема:
Результати дослідження представили на щорічному конгресі Європейського товариства гастроентерологів UEG Week 2025, де вони викликали жваве обговорення серед експертів.
Мікропластик — не просто екологічна проблема, а потенційна загроза для здоров’я людини.
Його здатність проникати в органи й впливати на мікробіом кишечника може мати далекосяжні наслідки.
І хоча ми ще не знаємо всіх механізмів, одне зрозуміло вже зараз: чим менше мікропластику у нашому житті, тим краще для організму.