Коли на вулиці холодає, а вечори стають темнішими, ми все частіше хочемо чогось теплого, ситного і «домашнього». Суп, запіканка, гарячий чай — здається, це просто природна реакція організму на холод. Але психологи кажуть: справа не лише у температурі.
Наші осінні харчові бажання мають глибокі емоційні та навіть спогадові корені.
Психотерапевт і викладач кухарської психології в Оксфордському університеті Стеліос Кіоссес пояснює:
«Ви насправді жадаєте не самого супу — ви прагнете відчуття. Їжа пробуджує спогади, емоції й бажання повернутися до чогось теплого, знайомого та радісного».
За словами експерта, те, що ми хочемо з’їсти саме восени, часто пов’язане не лише з фізичними потребами, а й із пам’яттю, настроєм і нашим внутрішнім станом.
«Осінні страви — це не просто спосіб зігрітися. Це спроба повернутись до приємних моментів дитинства, родинного тепла, затишку біля вогню чи аромату прянощів на кухні», — додає Кіоссес.
Дослідник нагадує, що наші органи чуття — особливо смак і запах — тісно пов’язані з ділянкою мозку, яка відповідає за емоції й пам’ять, так званою лімбічною системою.
«Коли ми відчуваємо знайомий аромат спецій або смак гарячого супу, активується ціла мережа емоцій, — пояснює психолог. — Їжа стає не просто калоріями, а ключем до нашого минулого».
Тому, коли ми тягнемося за тарілкою гарячої страви, ми насправді шукаємо почуття безпеки й спокою, яке ця їжа колись викликала.
«Домашній суп — це не лише спосіб насититися. Для багатьох — це спогад про дитинство, вечори з родиною, тепло кухні, коли за вікном холод і дощ», — каже Стеліос.
З приходом осені багато хто помічає, що хочеться традиційних домашніх страв — печені, гарбузового крем-супу, яблучної шарлотки чи запечених овочів.
Це не випадково: такі страви допомагають синхронізуватися з сезоном, створюють відчуття внутрішнього затишку.
«Від жовтня ми всі прагнемо тепла — не лише фізичного, а й емоційного. Домашня їжа, вечері з родиною, сезонні продукти допомагають нам відчути гармонію з часом року», — пояснює Кіоссес.
Психотерапевт наголошує: їжа — це не лише паливо для тіла, а мова, якою ми виражаємо емоції. Ми святкуємо нею, заспокоюємо себе, або навіть намагаємося впоратися зі стресом.
«Коли ви розумієте, чому тягнетеся до певних продуктів — щоб заспокоїтись, згадати, чи відчути тепло — ви починаєте їсти більш усвідомлено», — каже Кіоссес.
Осінь, за його словами, дає нам дозвіл сповільнитися, переосмислити себе й відновити зв’язок — із їжею, близькими людьми та власними почуттями.
Психолог радить не засуджувати себе за «осінні слабкості» — будь то крем-суп із гарбуза, сирний броколі чи традиційний борщ.
«Не переосмислюйте надто. Просто зверніть увагу, що стоїть за вашим бажанням — і дозвольте собі це. Осінь — час тепла, навіть якщо воно у тарілці супу», — підсумовує Стеліос Кіоссес.
Тож наступного разу, коли ви потягнетеся до каструлі з гарячим супом, пам’ятайте: ви шукаєте не лише смак чи тепло — ви шукаєте відчуття дому, спокою і радості. І, можливо, саме в цьому полягає головний секрет осіннього щастя.