Чому не працює класична формула ідеальної ваги «зріст мінус сто»? За якою формулою розраховувати вагу, і як визначати рівень жиру в організмі.
Практично всі займаються спортом, не важливо, чи працюють вони на набір мускулатури або прагнуть схуднути, оцінюють прогрес своїх тренувань виключно щодо зміни ваги тіла, радіючи або засмучуючись при наборі 100 грамів.
Крім цього багато хто впевнений, що формула ідеальної ваги – це ріст в сантиметрах мінус сто, і засновуючи на цьому переконанні, вони доводять свою вагу «до досконалого». На жаль, все не так просто, і цифра на вагах швидше вводить в оману.
Визначення ідеальної ваги за формулою «зріст мінус сто» запропонував в 1850 році французький учений Поль Брока. Цікаво, але навіть він у своїх пізніших роботах зазначав, що формула не універсальна, і підходить для людей з ростом менше 165 см.
Формула Лоренца є скоригованою версією формули Брока, і будується на аналогічних розрахунках: (зріст мінус 100) – (зріст мінус 150) / 2. У цієї формули також існує ряд застережень, і вона застосовна лише для тих, хто молодше сорока років.
Показник індексу маси тіла, що дозволяє приблизно і вельми опосередковано оцінити, чи є вага недостатньою, нормальною або надлишковою, був отриманий експериментальним шляхом бельгійським вченим Адольфом Кетеле в далекому 1869 році.
Індекс маси тіла обчислюється діленням ваги в кілограмах на зведений у квадрат росту в метрах (ІМТ = m/h2). Автор стверджував, що ІМТ менше 18 означає дефіцит маси тіла, 18-25 – норму, 25-30 – надмірна вага, а число вище 30 – ожиріння .
За 160 років, що минули з часу створення формул, наука зробила крок далеко вперед, і в даний час жодна з них навіть у зміненому вигляді не використовується професійними дієтологами для визначення зайвої або недостатньої ваги тіла.
Навіть незважаючи на те, що формули показують не наявність зайвої ваги, а констатують дистрофію або ожиріння – вони абсолютно не працюють. ІМТ визначив ожиріння лише у 36% дійсно хворих ожирінням чоловіків і 49% жінок.
Ви обманюєте себе двічі, спершу обчислюючи ідеальну вагу за застарілою формулою (або навіть по «просунутому» ІМТ), а потім стежачи за вагами за наближенням до цієї цифри, забуваючи про те, що ± 1 кг протягом дня – це фізіологічна норма.
По суті, не існує формули ідеальної ваги, і все залежить від того, з чого складається ця вага. Жирова тканина в два рази легше м’язів, і чоловік з ростом 175 см і вагою 75 кг може бути як підтягнутим атлетом, там і досить повною людиною.
У більшості випадків фраза «зайва вага», має на увазі «зайвий жир», тому важливо знати, скільки саме цього жиру є в організмі. Показник для визначення цього рівня – процентне співвідношення ваги жиру до загальної ваги тіла.
Вважається, що чоловіки атлетичної статури мають 6-13% жиру, середня цифра становить 18-24%, а ожиріння починається від 25%. При цьому бажані усіма кубики преса на животі з’являються при рівні жиру менше 8-9%.
Якщо хочете зрозуміти, чи є у вас зайва вага чи ні, а потім оцінювати прогрес своїх тренувань, Ukrhealth не рекомендує використовувати формули 19 століття. Найкраще стежити за рівнем жиру в організмі і робити періодичні обміри тіла.
Для вимірювання рівня жиру існують як прямі (занурення тіла в спеціальні ванни) так і менш точні, непрямі, методи. До останніх відноситься вимірювання товщини жирової складки каліпером, а також визначення електронним методом.
Використання застарілої формули «зріст мінус сто» – помилкове, як і оцінка прогресу тренувань виключно по цифрі на вагах. Набагато правильніше робити періодичні обміри тіла і стежити за рівнем жиру в організмі.