Абрикос називають одним із найкорисніших фруктів для щоденного вживання — і мало хто знає, що його легко можна виростити самостійно. Окрім того, що це смачний спосіб додати до раціону один із рекомендованих “п’яти на день”, абрикоси також можуть відігравати важливу роль у профілактиці раку.
Згідно з дослідженням, опублікованим у Національній медичній бібліотеці США, абрикосові плоди здавна використовуються в народній медицині — як жарознижувальний, антисептичний, протизапальний, блювотний та очний засіб. Але найбільшу увагу вчених привернули їхні потенційні протиракові властивості.
У дослідженні зазначається, що біоактивні сполуки, які містяться в абрикосах, можуть активувати різноманітні механізми боротьби з раковими клітинами. Йдеться, зокрема, про активацію білків-супресорів пухлин, які знижують швидкість розмноження злоякісних клітин.
Науковці також вказують на те, що в китайській та корейській фармакопеї насіння абрикоса давно вважається лікарським засобом. Його застосовують у традиційній медицині та як альтернативний або додатковий засіб у лікуванні раку по всьому світу.
Окрім антиракових властивостей, абрикос також підтримує здоров’я мозку та серця, зміцнює імунну систему, знижує рівень холестерину, бореться з бактеріями та грибками, а також нейтралізує шкідливі вільні радикали завдяки вмісту антиоксидантів.
Водночас дослідники наголошують на необхідності обережності щодо речовини амигдалін, яка міститься в абрикосових кісточках. У великих дозах вона може бути токсичною, що обмежує тривале використання продуктів на основі кісточок. Однак у оновленому огляді зазначається, що природні сполуки абрикоса мають вагомі переваги для здоров’я й заслуговують на подальше вивчення.
Зокрема, деякі екстракти з абрикоса показали вибіркову активність проти клітин гострого лейкозу та раку підшлункової залози, не завдаючи шкоди здоровим клітинам. Крім того, ці речовини можуть знижувати побічні ефекти хімієтерапії та зменшувати стійкість ракових клітин до ліків.
Інше дослідження підкреслює, що абрикоси — це також джерело калію та заліза. У різних сортів фрукта відрізняється як харчова, так і лікувальна цінність. Наприклад, сорти з високим вмістом сухих речовин та каротиноїдів — “CITH-A-1” і “CITH-A-2” — найкраще підходять для сушіння. Сорти “Roxana” та “CITH-A-3” рекомендовані для вживання у свіжому вигляді, а “Shakarpara” і “Gold Cot” — для приготування соку.