Чому життя – це постійні зусилля?
Проживши немало років, з яких 38 були нероздільні з медициною, я можу сказати деякі речі з цілковитою впевненістю.
Старість – це погано.
Це хвороби, незручності, дискомфорт, дряхління, біль, безпорадність, залежність, часто втрата пам’яті, розуму і достоїнства. Старість вважають невиліковною і радять приймати, як неминучість.
І хоча вчені все більше і більше стверджують, що старість – це хвороба, якій можна запобігти і лікувати, нам все ще розповідають, що старість може бути красивою. А статистика каже, що, в середньому, кожний, хто переступив 50-літній рубіж, вже має 2 хронічні хвороби.
У 70-річному їх аж 7. Хронічні. Дуже часто процес старіння не болить. Не відчувається. Але росте вага. Постійно хочеться їсти. Проблеми з пам’яттю, настроєм. Болить спина. Коліна. Проблеми з травленням. Аутоімунні. Тиск. Безсоння. Страх. Страх щось змінити.
Нас вчать у школі важливим предметам. А найголовнішого – предмету здорового (фізично і ментально) довголіття ніхто не вчить.
Коли я працювала хірургом, то бачила важкі ускладнення хвороб, які починалися з “пустяків”: малорухливого способу життя, зайвої ваги, абсолютного ігнорування здорового харчування, зловживання алкоголем, куріння, нервами і стресами.
Коли працюю дієтологом, бачу бажання отримати все і відразу: втратити десятки кілограмів (“мені потрібно за місяць”), які наростали роками. Якщо через місяць змін не видно, все, опускаються руки, “до ср@ки той спортзал, ті дієти, вже як є”.
Нас не вчили найголовнішому – за все потрібно боротися. І сприймати це спокійно, без трагедій, як норму. Хочеш бути освіченим? Зусилля – і вивчиш. Хочеш знати мови? Без паніки цілеспрямовано опановуй. Хочеш бути струнким? Рухайся, не потакай своїм інстинктам наїстися пельменів, салямі, печива і залитися лимонадом і закурити сігарєтку, чи по-новому, вейп.
Харчова індустрія своєю неприродньою їжею і напоями зробила нас харчовими наркоманами, а ми ще більше потрапляємо в цей зашморг. І дітей своїх туди ж.
Зняти зашморг? Так це ж зусилля. Хороші стосунки? Це також зусилля. Здоров’я – зусилля. Здорове життя – зусилля.
Від нерозуміння базових речей так багато у світі проблем.
Чому так багато товстих і хворих? (а буде ще більше). Бо, щоб бути здоровим, треба робити хоча б базові, еволюційно сформовані потреби: харчуватися простою їжею, яку можна ідентифікувати, їсти нечасто, багато рухатися, спати, не ігноруючи світловий день, бути поближче до природи. Постійно розвиватися, не закисати. Не боятися.
А це потребує зусиль. Бо проста морква з буряком – то не стильно, а от матча з авокадо – інша річ. Оселедець – та ну, а дорадо – то вже по-елітному.
Їсти двічі-тричі в день – то зусилля. Бо простіше жувати без кінця, індустрія спонукає купувати і їсти-їсти-їсти, всі дієтологічні асоціації світу радять перекуси, бо “мозок потребує глюкози” (а мозок вже задихається від запалення і інсулінорезустентності, від чого і гормональні порушення і всі інші).
Пострибати на скакалці, повіджиматися, попідтягуватися і просто швидко походити – то якась же фігня. Серйозні люди ходять лише в круті спортзали і фітнес клуби в крутих штанях і фірмових кросівках.
Спати рано? А серіали? Та й просто облайкати всіх треба в інстаграмі і фейсбуці. Ще й у Тік-току. Життя ніколи не пізно зробити здоровішим. Простішим і щасливішим.
Завтра випити воду і лише після того, як добре порухаєтесь, з’їсти простий сніданок. У кого зайва вага, обід можна пропустити. Навіть сніданок також. Боже, скільки ж міфів і догм у темі харчування!
Повечеряти.
А між тим реалізовувати свої (а не чужі) мрії. Зусилля. Але життя варте найбільших зусиль. Не вірите? Поспілкуйтеся з тими, хто переніс інсульт чи інфаркт.
Автор: Оксана Скіталінська
Джерело: Обозреватель