Сорбенти — це препарати, здатні поглинати або зв’язувати різні речовини. Простіше кажучи, вони працюють як губка — втягують у себе те, що може зашкодити організму: токсини, отрути, алергени, продукти розпаду алкоголю та лікарських засобів.
Фахівці виділяють два види сорбентів:
Адсорбенти — це речовини, що притягують молекули до своєї поверхні. Їхню дію можна порівняти з тим, як пил прилипає до клейкої стрічки — він не проникає всередину, а залишається зовні. До таких засобів належать активоване вугілля та гелеві сорбенти.
Абсорбенти — навпаки, втягують речовини всередину себе, подібно до того, як губка вбирає воду. Такі речовини «захоплюють» токсини у своєму об’ємі, а не лише на поверхні. Один із прикладів — смектити, зокрема діосмектит, що здатний не лише адсорбувати, а й частково абсорбувати токсини, при цьому утворюючи захисну плівку на слизовій оболонці кишківника.
Якщо приймати сорбенти за призначенням, вони справді можуть бути корисними. Найочевидніший приклад — гостре отруєння. Якщо людина проковтнула токсичну речовину і встигла прийняти активоване вугілля протягом кількох годин, є шанс, що препарат зв’яже частину токсинів і не дасть їм всмоктатися в кров. Щоправда, це працює не з усіма речовинами.
| Речовини, при отруєнні якими вугілля допомагає | Речовини, при яких вугілля неефективне |
|---|---|
| Антидепресанти | Кислоти і луги |
| Барбітурати | Важкі метали |
| Парацетамол | Алкоголь |
| Деякі рослинні токсини | Залізо |
| Деякі побутові отрути | Літій |
Ще одна сфера застосування сорбентів — кишкові інфекції. Наприклад, діосмектит, натуральний препарат із сорбуючим ефектом, може зменшити тривалість діареї, знизити обсяг і частоту випорожнень, особливо у дітей. Він не замінює основне лікування, але може бути хорошим доповненням.
Цікаво, що сорбенти вивчаються і в іншому контексті. Зокрема, науковці досліджують, чи може активоване вугілля захистити мікробіом кишківника під час прийому антибіотиків. Спеціальні форми з уповільненим вивільненням можуть запобігти суттєвим змінам мікрофлори та знизити ризики, пов’язані з антибактеріальною терапією.
Ще одна корисна властивість сорбентів — можливість зовнішнього застосування. Пов’язки з подрібненим активованим вугіллям використовують при ранах і хронічних запаленнях. Вони діють як губка, вбираючи токсини й створюючи сприятливі умови для загоєння.
Попри те що сорбенти давно й активно використовуються, вони не універсальні. Особливо часто їх приймають при харчових і алкогольних отруєннях, хоча саме в цих випадках їхня ефективність сумнівна.
Якщо ви з’їли «щось не те», а симптоми з’явилися через кілька годин, користі від сорбентів майже немає: токсини вже всмокталися, і вивести їх активованим вугіллям не вдасться. До того ж клінічних досліджень, які б підтверджували ефективність вугілля при легких харчових отруєннях, дуже мало. У таких ситуаціях набагато важливіше пити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення, і за потреби звернутися до лікаря.
З алкоголем ситуація ще складніша. Алкоголь всмоктується швидко — вже в шлунку, і до моменту, коли людина згадує про вугілля (зазвичай вранці з похмілля), препарат уже не встигає подіяти. До того часу в кишківнику залишається зовсім мало продуктів розпаду алкоголю — основна їх частина вже циркулює в крові, де сорбенти практично не працюють. Ефект настільки мінімальний, що не має клінічного значення. Більше того, даних про ефективність вугілля при алкогольній інтоксикації не існує.
Не варто розглядати сорбенти і як засіб для «очищення» організму від шлаків або токсинів — ця популярна ідея не має наукового обґрунтування. Вона виникла ще за часів Гіппократа, коли вважалося, що в організмі циркулюють чотири рідини, а хвороби виникають через порушення їх балансу.
Сьогодні, перш ніж говорити про токсини, слід визначити, що саме мається на увазі: яка хімічна природа речовин, у якій кількості вони присутні. Лише після цього можна підбирати методи їх виведення.
Так само не варто приймати сорбенти «про всяк випадок» після сумнівної їжі — набагато ефективніше стежити за симптомами й за потреби звертатися до лікаря.
Щодо діосмектиту — хоча він може бути корисним при інфекційній діареї, він неефективний при інших типах інтоксикацій або прийомі ліків. Тобто він не є універсальним засобом.
Такі сорбенти активно рекламуються й часто є в домашніх аптечках. Вони належать до адсорбентів, а їхня діюча речовина — поліметилсилоксану полігідрат. За твердженнями виробників, ці препарати зв’язують токсини, алергени та патогенні бактерії в кишківнику, не зачіпаючи при цьому вітаміни й корисні речовини. Проте така «вибірковість» уже викликає сумніви щодо їхньої дії.
Ефективність гелевих сорбентів залишається під питанням. У міжнародних переліках життєво необхідних ліків їх немає. У базі Cochrane — авторитетному джерелі систематичних оглядів клінічних досліджень — не опубліковано жодного повноцінного аналізу щодо цих препаратів.
У базі PubMed — провідному ресурсі медичних публікацій — доступно лише два невеликі дослідження й один метааналіз, чого недостатньо для впевненості в ефективності. Деякі експертні джерела прямо зазначають, що дія гелевих сорбентів не доведена, а їхня активна речовина не визнається медичною спільнотою як ефективна.
Так, сорбенти можуть викликати побічні ефекти, особливо при частому або безконтрольному застосуванні.
Наприклад, активоване вугілля може спричинити нудоту, блювання, спазми, а при повторному прийомі — навіть кишкову непрохідність.
Крім того, вугілля може порушити всмоктування ліків у кишківнику. Це означає, що воно може знижувати ефективність антидепресантів, антибіотиків, антипсихотиків та інших препаратів, якщо приймати їх одночасно або незабаром після вугілля. Те саме стосується і діосмектиту — його не рекомендують поєднувати з іншими ліками через сорбційні властивості.
Біле вугілля також може порушувати абсорбцію деяких ліків, наприклад, ацетамінофену, алопуринолу, алендронової кислоти та інших — зареєстровано кілька десятків таких взаємодій. При цьому його ефективність як сорбенту для лікування отруєнь або діареї залишається під сумнівом.
Навіть попри відсутність доведеної дії, гелеві сорбенти можуть викликати побічні ефекти. Виробники попереджають про можливу нудоту й закрепи після прийому.
Як і будь-які інші речовини, сорбенти можуть викликати індивідуальні реакції. У випадку з діосмектитом найчастішим побічним ефектом є закреп, особливо при тривалому використанні.
Сорбенти — це не безпечна гомеопатія. Щоб не нашкодити, важливо дотримуватись простих, але чітких правил.
По-перше, не варто приймати сорбенти «про всяк випадок». Вони не діють наперед і не очищають організм у побутовому розумінні. Їх слід застосовувати за призначенням лікаря — у разі гострого отруєння або кишкової інфекції.
По-друге, важливо дотримуватися дозування. Особливо це стосується активованого вугілля: його не можна пити пригорщами. Приблизна доза при отруєнні — 1 грам на кілограм маси тіла, але точну кількість має визначати лікар. Для діосмектиту та інших препаратів доза залежить від віку, ваги й діагнозу — її слід уточнювати в інструкції.
Сорбенти не слід приймати одночасно з іншими ліками — це може знизити їхню ефективність через порушення всмоктування.
Якщо у людини нудота, блювання, висока температура або зневоднення — не варто займатися самолікуванням, краще звернутися до лікаря. Те саме стосується дітей: не всі препарати для них безпечні, деякі можуть лише погіршити стан.
І нарешті — не варто використовувати сорбенти як засіб проти похмілля, алергії чи для виведення «шлаків» — у таких випадках вони або неефективні, або можуть викликати побічні ефекти й заважати основному лікуванню.