Люди, які належать до хронотипу «сов» і звикли лягати спати далеко за північ, мають значно вищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань порівняно з ранніми пташками — «жайворонками». Такого висновку дійшли дослідники з Ратгерського університету (США).
Для багатьох ранній підйом — це справжнє випробування, особливо в зимовий період, коли сонце сходить пізно, а за вікном темно і холодно. Попри це, частина людей («жайворонки») продовжує легко прокидатися на світанку. Інші ж («сови») відчувають приплив енергії лише з настанням ночі. Проте, як з’ясували науковці, за цей нічний комфорт доводиться платити власним здоров’ям.
Результати дослідження, опубліковані в авторитетному журналі Experimental Physiology, розкривають біологічні механізми, які роблять любителів нічного життя вразливішими.
На думку дослідників, ключ до розгадки криється в добових змінах процесів в організмі. Вчені висунули гіпотезу, яка згодом підтвердилася: організм «сов» має знижену здатність використовувати жир як джерело енергії.
Замість того, щоб спалюватися для отримання енергії, жири в організмі «сов» схильні накопичуватися. Це запускає ланцюгову реакцію:
У людей, які звикли вставати рано, спостерігається явна перевага у фізичній формі порівняно з тими, хто працює чи відпочиває допізна. Експерти пояснюють це так: оскільки «жайворонки» більш активні в ранкові години, їхній організм потребує швидкого доступу до енергії.
В результаті вони спалюють жирові запаси набагато інтенсивніше під час фізичної активності, а їхній метаболізм працює ефективніше протягом дня.
Вчені дійшли таких висновків після ретельного тижневого спостереження за добровольцями. Дослідники оцінювали:
Вердикт фахівців однозначний: хронотип людини безпосередньо впливає на метаболізм та дію гормонів, від яких залежить накопичення жирової тканини та загальна вага тіла.
Крім того, дослідження виявило поведінковий фактор: «жайворонки» загалом демонструють вищий рівень фізичної активності та кращу фізичну підготовку, тоді як «сови» схильні до більш малоподвижного способу життя протягом світлового дня, що лише посилює ризики для здоров’я.