Хвороба Альцгеймера часто здається трагічно неминучою для людей, які мають рідкісні генетичні форми цього захворювання. Наразі недуга невиліковна, а вчені досі не дійшли остаточного висновку щодо її причини. Проте нові результати дослідження показують, що препарат гантеренумаб може змінити цю ситуацію.
Як повідомляє Lancet Neurology, підвищені дози та тривале застосування гантеренумабу можуть відтермінувати появу симптомів Альцгеймера у людей із генетичною формою захворювання. Ба більше, якщо препарат діє саме так, це зміцнює давню гіпотезу про те, що причиною хвороби є накопичення амілоїдів у мозку — білкових бляшок, які порушують когнітивні функції.
Ефективність препарату у невеликому дослідженні свідчить, що теорія про амілоїди може бути правильною, а отже, відкривається шлях до нових підходів у лікуванні та профілактиці деменції шляхом очищення мозку від цих відкладень.
«Це свідчить, що тривале використання антиамілоїдних засобів може відстрочити або навіть запобігти появі симптомів деменції. Але результати також підкреслюють важливість раннього втручання і довгострокового спостереження для оцінки ефективності й ризиків таких методів лікування», — зазначила докторка Сьюзен Колгаас, директорка з наукових досліджень Alzheimer’s Research UK.
Варто зауважити, що дослідження було достроково припинено його спонсором, і лише невелика частина з 74 учасників завершила повний трирічний курс лікування. Вчені й представники благодійних організацій закликають до подальших досліджень, зокрема й щодо впливу препарату на інші, більш поширені форми хвороби Альцгеймера.
Професор Рендалл Дж. Бейтмен, один із авторів дослідження, зазначив: «Усі учасники цього дослідження були приречені на розвиток хвороби Альцгеймера, але деякі з них досі не проявили симптомів».
Це означає, що результати стосуються лише генетичної форми хвороби, яка, за даними Alzheimer’s Association, становить менш ніж 1% усіх випадків Альцгеймера.
Є надія, що частина учасників узагалі не зіткнеться із симптомами. Водночас автори чесно визнають: «Ми поки не знаємо, як довго це триватиме — можливо, кілька років, а можливо, десятиліття».
Попри все, професор налаштований «дуже оптимістично» і вважає, що це дослідження може стати першим клінічним доказом профілактики для людей з генетичною схильністю до хвороби Альцгеймера.