Поверхневі і глибокі запальні процеси шкіри, як правило, розвиваються внаслідок інфекційного ураження.
Запальні захворювання шкіри – досить поширена проблема, що доставляє хворому безліч неприємностей як косметичного, так і медичного характеру. Найчастіше запалення шкірних покривів мають інфекційну природу, що призводить до появи гнійників. В даному випадку доводиться говорити про гнійно-запальні захворювання – великої групи хвороб шкіри, що супроводжуються гострим або хронічним запальним процесом з наявністю гнійного вогнища.
Нормальна мікрофлора шкіри людини містить безліч умовно-патогенних бактерій – стафілококів, стрептококів, кишкову паличку та інші. При нормально функціонуючій імунній системі ці мікроорганізми не надають людині ніякої шкоди. Однак при збоях у роботі імунітету, травмах і порізах може початися запальний процес із залученням до нього патогенних збудників. Найчастіше до гнійно-запальних захворювань шкіри приводять стафілококи і стрептококи. З стафілококової групи найбільш патогенними вважаються золотистий, епідермальний і сапрофітні стафілококи.
Нерідко гнійно-запальні захворювання шкіри виникають у жінок після депіляції. Цьому сприяють мікротравми і вросле волосся, які часто утворюються після процедури видалення волосся. Щоб не допустити появи гнійників, варто дотримуватися деяких простих правил. Якщо ви видаляєте волосся станком для гоління, то використовувати потрібно тільки гострі леза, оскільки бритва, яка затупилась часто обламує волосся і дряпає шкіру. Перед депіляцією шкіру бажано знезаразити місцевим антисептиком. При восковій депіляції шкіру слід припудрити тальком, що сприяє повному видаленню волосся. Для попередження вростання волосся косметологи рекомендують застосовувати скраби та ферментні пілінги. Ці засоби видаляють омертвілі клітини шкіри, що дозволяє волоску легше пробиратися назовні.
Кожен з видів гнійно-запального захворювання (стафілококовий, стрептококовий або змішаний) може протікати в поверхневих і глибоких шарах шкіри. При поверхневих гнійно-запальних захворюваннях уражаються епідерміс і верхній шар дерми, а при глибоких – патологічний процес захоплює і гиподерму.
Стафілококові ураження
До поверхневих стафілококових захворювань шкіри можна віднести остіофолікуліт, поверхневий фолікуліт, імпетиго (в тому числі і булезне), а також вульгарний сикоз, який протікає в хронічній формі. До глибоких стафилококових уражень шкіри належать глибокий фолікуліт, фурункул (і фурункульоз, який протікає в хронічній формі), карбункул і гідраденіт.
Стрептококові ураження
До поверхневих гостро протікаючих стрептококових гнійно-запальних захворювань шкіри належать стрептококовий імпетиго і попрілості. Глибокі стрептококові ураження включають в себе ектиму і бешихове запалення.
Стрептостафілококові ураження шкіри
До гострих стрептостафілококових захворювань шкіри можна віднести вульгарне імпетиго, що протікає поверхово, і вульгарну ектіму, що зачіпає глибокі шари шкіри.
Симптоми запальних захворювань шкіри багато в чому залежать від роду патогенного збудника, а також від глибини ураження шкірних покривів. Стафілококові інфекції, як правило, пов’язані з сально-волосяними фолікулами, а запальна реакція при цьому має гнійний або гнійно-некротичний характер.
При різних інфекційних ураженнях шкіри можуть утворюватися характерні форми гнійничкових уражень. Приміром, остіофолікуліт, вульгарний сикоз і поверхневий фолікуліт проявляються фолікулярними гнійниками. Фолікулярний вузлик може утворитися при поверхневому і глибокому фолікуліті, а також при невеликому фурункулі. Для фурункулів і карбункулів характерне формування виражених запальних фолікулярних вузлів.
На відміну від стафілококової інфекції, стрептококи не зачіпають волосяні фолікули і потові залози. Даний збудник переважно призводить до поверхневого запалення, при якому може відзначатися виділення серозного ексудату.
Лікування гнійно-запальних захворювань шкіри зводиться до двох ключових принципів: проведення етіотропного (в даному випадку антимікробного, протизапального) лікування, а також усунення певних чинників, що часто зводиться до корекції роботи імунної системи і нормалізації обмінних процесів в організмі.
Усунення гнійно-запального процесу можна здійснювати як хірургічним, так і консервативним способом, в залежності від локалізації вогнища та перебігу захворювання.
У лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри особливе місце займають місцеві препарати, які мають протизапальну дію, а також сприяють якнайшвидшій елімінації гнійного вмісту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ