Довготривале вживання певних снодійних пігулок може шкодити відпочинку, працездатності наступного дня та пам’яті. Про це йдеться в новому дослідженні. Науковці з’ясували, що такі препарати змінюють природний перебіг сну, тому сон із допомогою ліків практично не має відновлювального ефекту.
Робота опублікована у журналі Sleep. Дослідники вивчали хронічне застосування бензодіазепінів та агоністів бензодіазепінових рецепторів у людей літнього віку з безсонням. Це одні з найпоширеніших снодійних та заспокійливих препаратів, які часто призначають лікарі.
Механізм дії цих ліків полягає у пригніченні активності мозку, що сприяє швидшому засинанню. Вони також знімають м’язові спазми, розслабляють тіло, допомагають зменшити тривожність і відчуття напруження.
Та хоча заснути з ними легше, дослідження показало: у великих дозах ці препарати викликають ще більші порушення сну, ніж саме безсоння. Вони змінюють регуляцію сну та знижують його якість у цілому.
Науковці також виявили зв’язок між тривалим застосуванням снодійних і когнітивними порушеннями, особливо погіршенням пам’яті в літніх людей. Це наштовхнуло дослідників на думку, що такі ліки можуть прискорювати погіршення роботи мозку з віком.
Ці результати пояснюють, чому пацієнти, які приймають снодійні, часто скаржаться на сонливість і «розбитість» наступного дня, а також на поступове погіршення пам’яті та мислення.
У висновках автори пишуть: «Ми показали, що хронічне використання седативно-снодійних засобів шкодить регуляції сну — як на макро-, так і на мікрорівні. Це може пояснювати зв’язок між їхнім застосуванням і когнітивними розладами у людей старшого віку».
Вони закликали у майбутніх дослідженнях детальніше дослідити вплив таких ліків на пам’ять та розглянути інші — як фармакологічні, так і нефрамакологічні — методи лікування когнітивних проблем.
У дослідженні порівнювали три групи: людей зі здоровим сном, людей із безсонням без медикаментозного лікування та тих, хто мав безсоння і приймав снодійні.
Вчені наголосили, що когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може допомогти одночасно зберегти пам’ять і покращити сон. Її зазвичай рекомендують як перший метод лікування безсоння ще до призначення препаратів.
У дослідженні взяли участь 101 доброволець віком від 55 до 80 років. Вони пройшли низку обстежень, зокрема полісомнографію — комплексне дослідження, що відстежує фази та цикли сну. Аналізували тривалість відпочинку, час засинання, загальний час у ліжку, частоту пробуджень і фрагментованість сну.
У обох групах із безсонням — і тих, хто приймав ліки, і тих, хто ні, — зафіксували нижчу ефективність сну та вищу ймовірність нічних пробуджень.
За даними Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), безсоння часто можна подолати зміною звичок: лягати спати в один і той самий час, подбати, щоб спальня була тихою та темною, а також займатися фізичною активністю протягом дня.
Якщо це не допомагає, лікар може порадити КПТ або направити до спеціалізованої клініки сну для пошуку інших причин порушень.
NHS зазначає: «Лікарі нині рідко призначають снодійні від безсоння, адже вони мають серйозні побічні ефекти і викликають залежність. Зазвичай їх виписують лише на кілька днів або, максимум, тижнів — якщо безсоння дуже важке і інші методи не працюють».