Багато людей перед смертю відчувають почуття жалю. Їх охоплює відчуття порожнечі, бажання повернути минулі роки і прожити їх по-іншому…
Невже тільки перед лицем смерті ми можемо усвідомлювати цінність життя? Звичайно, ні. До такого усвідомлення можна прийти набагато раніше.
І нам не доведеться перед смертю відчувати почуття жалю.
Перед майбутньою смертю таке почуття жалю не має сенсу. Але важливо розуміти, що в нашому житті може викликати в майбутньому відчуття неправильно прожитого життя.
Має сенс скласти приблизний список таких речей, таких орієнтирів. Пам’ятаючи про них, ми зможемо «коригувати» своє життя і уникнути в майбутньому запізнілого жалю.
Цей список може бути таким.
Про це люди шкодують дуже часто. Вони усвідомлюють, що свого часу приймали неправильні рішення і в результаті життя пішло «не так».
Дуже прислухаючись до навколишніх, до усіх цих: «дивись, це може бути небезпечно», «не варто витрачати гроші на це», «ти впевнена, що з цієї ідеї щось вийде?», ми постійно відчуваємо невпевненість і часто не наважуємося робити те, що вважаємо потрібним і правильним.
Скільки людей обирають свій життєвий шлях, орієнтуючись насамперед на очікування своїх батьків? Дуже часто це не призводить ні до чого хорошого.
Зазвичай ми надаємо дуже велике значення тому, що думають про нас інші, і в результаті втрачаємо можливість жити так, як ми хочемо, втілювати в життя свої мрії.
Про це люди теж часто жалкують в кінці життя. Вони усвідомлюють, що жили для того, щоб працювати — замість того, щоб працювати для того, щоб мати можливість повноцінно жити.
Для багатьох робота є головним у житті, а родина і друзі залишаються «на другому плані».
З часом вони починають розуміти, що навіть толком не бачили, як росли діти, що їх стосунки з чоловіком (дружиною) зовсім розладналися і що у них фактично немає друзів.
Особисті відносини з іншими людьми дуже важливі для всіх. Тому їм і потрібно віддавати пріоритет. Робота, звичайно, важлива, але стосунки з близькими людьми набагато важливіші.
Часто людям наприкінці життя гірко згадувати про нездійснене, про плани та ідеї, які вони не посміли або побоялися реалізувати.
Наприклад, стрибнути з тарзанкою. А, може, і з парашутом… Або зібрати рюкзак і відправитися подорожувати по світу…
Незадоволені бажання часто викликають потім почуття жалю й гіркоти.
«Божевільні» ідеї, про які ми говоримо, — це всього навсього вихід за межі нашої зони комфорту. Перебувати в цій зоні, звичайно, зручно і безпечно, але, в той же час, вона обмежує нас.
Ми живемо тільки раз, так чому ж не робити своє життя насиченим і повноцінним?
З дитинства нас вчать придушувати свої почуття. Не плакати при людях, не підвищувати голос, зберігати спокій…
В результаті ми не можемо дати вихід емоціям навіть коли це потрібно.
Важливо вчитися висловлювати те, що ми відчуваємо, усвідомлювати свої почуття і, звичайно, виражати їх адекватно.
Тепер, коли ти знаєш, про що люди часто шкодують перед смертю, варто подумати про те, як змінити своє життя.
Якщо ти зробиш це, у тебе потім буде менше причин для запізнілих докорів сумління і в кінці життя твоїм домінуючим почуттям буде почуття задоволення.
Джерело: steptohealth