Психологи кажуть, що страх смерті є в кожному з нас, навіть якщо ми його не усвідомлюємо. І, скажімо прямо, тут є чого боятися.
Про це заявили американські вчені після багаторічних спостережень. Виявилося, що навіть після зупинки серця люди можуть перебувати у свідомості й відчувати навколишній світ. Вони можуть чути і бачити оточуючих, але тіло їх вже не буде слухатися.
Справа в тому, що в переважній більшості випадків лікарі засікають час смерті в той момент, коли зупиняється серце. З цього моменту кров перестає надходити в мозок, і його робота починає сповільнюватися. Сповільнюватися, але не зупинятися. Загибель нейронів може зайняти кілька годин після смерті серця. І весь цей час його кора буде повільно, але працювати. А людина – відчувати.
Цим пояснюється той факт, що після клінічної смерті майже 50% людей можуть розповісти про свої переживання, а деякі – навіть переказати розмови лікарів. Частина пацієнтів повідомляють, що ніби потрапили у пастку власного тіла: вони все розуміли, але не могли поворухнути навіть пальцем.
Що ж саме відчувають вмираючі? Розібратися в цьому допомагають все ті ж розповіді пацієнтів про клінічну смерть. Вчені ділять передсмертні переживання на 7 основних сценаріїв:
Емоції пацієнтів при цьому коливаються від моторошних до приємних. Одні повідомляють про те, що їх «тягнули глибоко під водою» або засуджували до спалення, інші – про відчуття миру і спокою. Деякі бачили левів і тигрів, а інші «купалися в променях яскравого світла». Частина пацієнтів возз’єднувалася з уже померлими родичами, а деякі відчували, що відокремлювалися від власного тіла.
Вчені вважають, що форма галюцинацій залежить від життєвого досвіду і переконань. Так, індуси бачили Крішну, а американці – Ісуса Христа.
Австралійські експерти стверджують, що болісна смерть – це дуже рідкісне явище. Набагато частіше людей перед смертю людей турбують втома, безсоння та проблеми з диханням. Вони також відзначають, що ці симптоми проявляються слабше по мірі наближення смерті.
А вчені з США кажуть, що вмираючі люди бояться смерті набагато менше, ніж живі і здорові. Автори вивчили блоги невиліковно хворих пацієнтів. З’ясувалося, що слова «щастя» і «любов» зустрічаються у них набагато частіше, ніж слова «страх», «жах», «тривога».
Схожі результати дало вивчення останніх слів, засуджених до смертної кари. Їх порівняли зі словами людей, яких тільки попросили уявити себе приреченими на смерть. Виявилося, що слова справжніх ув’язнених були набагато менш негативними, ніж записи людей, яким смерть найближчим часом не загрожувала.
Обидва експерименти показали, що вмираючі люди частіше замислюються про сенс життя, релігії та сім’ї, ніж про саму смерть.