Американські біологи пояснили схильність сімейних пар розлучатися через кілька років після весілля. На їхню думку, це пов’язано з нашим біологічним минулим. У той же час вчені попереджають, що ці висновки не можуть бути виправданням нашого свідомого рішення відходу з родини.
Антрополог Хелен Фішер з Університету Ратгерса і автор книги «Анатомія кохання: природна історія моногамії, подружньої зради і розлучення» розповіла, що протягом кількох років вона займається вивченням так званого «семирічного свербіння» – за статистикою більшість всіх розлучень припадає на перші сім років шлюбу , біолог прийшла до висновку, що така тенденція дійсно існує, і цьому є біологічне пояснення.
«Я почала з вивчення загальносвітових даних про шлюби і розлучення і помітила, що, хоча середня тривалість сімейного життя становить сім років, але з тих пар, які розійшлися, більшість з них робили це на четвертому році шлюбу», – пояснює Фішер. «Я також виявила, що розлучення найчастіше відбувається серед пар, які знаходяться в самому відповідному віці для народження і виховання дітей. Тобто, чоловіки – у віці від 25 до 29 років, а жінки – від 20 до 24 років і від 25 до 29 років (уже виховують одну дитину) “.
Говорячи про живі організми в цілому, відомо, що тільки 25% всіх видів приматів моногамні, савців – 5%. Зате у птахів цей показник становить 90%, але пернаті залишаються разом лише до того моменту, як їх пташенята стануть самостійними. Вся справа в тому, що птах помре з голоду, поки висиджує яйця, якщо її партнер не буде годувати сім’ю. Деякі савці знаходяться в тій же ситуації. Наприклад, у лисиць дуже рідке молоко, що змушує їх практично безперервно годувати своє потомство. Самець приносить їй в нору їжу до тих пір, поки лисенята не залишать лігво. Після цього пара розлучається.
Відбиток такої репродуктивної картини зберігся і у людей. У товаристві мисливців-збирачів жінки, як правило, народжували дітей з перервою в чотири роки. Дитину в цьому віці віддавали на виховання громадськості, а батьки вибирали собі нових партнерів. «Створення нових пар, можливо, було способом виживання серед наших предків. Діти від різних партнерів утворювали потомство з великим генетичним розмаїттям та широким колом навичок », – говорить Фішер.
Таким чином, причиною розлучень після чотирьох років шлюбу серед сучасних людей може бути еволюційний пережиток того часу. Розуміння людської природи допоможе нам передбачати небезпеку періоду від 4 до 7 років спільного життя і уникнути розлучення. Тим не менш, вчені застерігають про нерозумність виправдання власних свідомих рішень про розставання біологічним минулим. Та й поведінка лисиць навряд чи стане вагомим аргументом у суді зі шлюборозлучних справ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
10 РОКІВ НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИЙ ЕТАП ШЛЮБУ