Багато людей починають позіхати побачивши інших позіхаючих , і вчених давно цікавило , що саме рухає цим процесом. Фахівці з університету Дьюка в Даремі дійшли висновку , що манера наслідувати позіхання є наслідком генних мутацій , а її відсутність може бути маркером таких захворювань , як аутизм і шизофренія .
Є думка , що одна людина позіхає слідом за іншим у силу емпатії . Дослідники провели експеримент за участю 300 добровольців , яким показували відеоролик з людьми, які позіхали. Було зафіксовано , скільки позіхів при його перегляді робили учасники , і ці цифри були співвіднесені з такими показниками як матеріальний і соціальний стан , якість отриманої освіти , рівень емпатії і вік.
У результаті вчені заявили , що кількість позіхів і « заразність » позіхання абсолютно ніяк не пов’язані з рівнем інтелекту , емпатії і будь-якими іншими характеристиками.
Люди по-різному реагують на чиїсь позіхи . Під час експерименту одні учасники позіхали по одному разу , в той час як деякі добровольці зробили це по п’ятнадцять разів. Ці відмінності в реакціях на побачене позіхання , на думку фахівців , можуть бути пов’язані з утворенням мутацій у геномі людини. Приміром , серед аутистів і шизофреніків позіхання вкрай рідко виявляє ефект « заразності » , в той же час гени аутистів і шизофреніків перетерпіли деякі мутації.
Вчені вважають , що дане відкриття може допомогти при діагностиці генетичних порушень. Залишилося лише з’ясувати , які саме гени не тільки роблять людей несприйнятливими до ” заразного ” позіху , але також пов’язані з розвитком аутизму і шизофренії.