Проблема дефіциту йоду в Україні підштовхує українців до пошуків шляхів його поповнення. Однак більшість “народних методів” боротьби є або даремні, або небезпечні. Вчений-ендокринолог Володимир Паньків прокоментував найпоширеніші помилки та назвав єдиний дієвий спосіб подолання нестачі йоду в організмі.
Одним із найбільш часто застосованих методів боротьби з йододефіцитом в Україні залишається споживання йодованої солі. Однак люди не знають, що ефективність таких заходів залежить від того, як саме вживати продукт.
“Йодовану сіль у нас люди споживають за бажанням. Але ми рекомендуємо її для приготування виключно холодних страв і в розумних кількостях – не більш ніж 6 г на добу, а для гіпертоніків – не більш ніж 2-3 г. В гарячих стравах вона не даватиме ніякого ефекту”, – зазначив Паньків.
За його словами, складно забезпечити свій організм необхідними кількостями йоду і додаючи морепродукти до свого раціону.
“По-перше, вартість морепродуктів зараз не така вже й доступна. По-друге, питання викликає їхня якість. А по-третє, значна частина цих представників фауни, зокрема червона риба або лососеві, вирощується на фермах. І містить на 40–80% менше йоду й вітаміну Д, ніж така ж риба, виловлена в океані”, – підкреслив лікар.
Він повністю спростував міф про те, що йод в достатній кількості міститься у вирощених в Україні харчах.
“Люди вірять у різні міфи. Наприклад, що річкова риба або продукти, вирощені на нашій землі, містять йод. Звідки там йому взятися, якщо в українських ґрунтах його немає? Саме тому у вегетаріанців проблема йододефіциту постає ще гостріше, ніж у м’ясоїдів. Оскільки в м’ясі йоду хоч трохи є”, – застеріг експерт.
Розкритикував вчений-ендокринолог і такі народні способи поповнення нестачі, як вживання настоянки перетинок горіхів на спирту або носіння бус із бурштину.
“Перетинки горіхів. Йодом там не дуже-то й пахне. Але ми не забороняємо. Хоча б тому, що вони мають прекрасну протиглисну дію… Дехто вважає, що за йододефіциту допомагає носіння бурштинових намистин. Якщо вони вам до лиця – прикрашайтеся на здоров’я. Щитовидці це не зашкодить. На відміну від прикладання бджіл або п’явок на вузли в щитовидці чи змазування шиї йодом. Це вже шарлатанство”, – переконаний Паньків.
Оптимальним виходом в умовах відсутності державної програми профілактики йододефіциту, вчений вважає вживання препаратів, що містять фізіологічні дози речовини. Особливо важливо це для жінок і дітей. В ідеалі, ці лікарські засоби мають, крім необхідних доз йоду, містити також селен, що також необхідний для нормальної роботи щитовидної залози.
“Вживати ці препарати краще постійно, а не якимись короткостроковими курсами. Тому що йодний дефіцит не ліквідується. За відсутності державної програми, українці мусять самі подбати про себе. І забезпечувати себе і своїх дітей фізіологічними дозами речовини. Для вагітних це 200 мкг йоду , для школярів, залежно від віку, – 90-100 мкг. Хоча б у період найбільшого дефіциту – з вересня-жовтня до квітня-травня. Вагітним – з часу зачаття і до завершення годування грудьми, тому що малюк, що більше за всіх потребує йоду, отримує його з молоком матері”, – рекомендує Паньків.
Джерело: Обозреватель