Ось уже більше ста років минуло відтоді, як у 1923 році американський дослідник Ельмер Вернер Макколлум виявив четвертий за рахунком вітамін (холекальциферол) і назвав його, відповідно, вітаміном Д. Відтоді суперечки про його користь або шкоду не вщухають. Фанати споживання цього мікроелемента наполягають на його незамінності для профілактики десятків захворювань.
А все почалося зі спостережень за собаками: вчені помітили, що песики, які вживають вітамін Д, не хворіють на рахіт, після чого цей вітамін почали пропагувати як панацею від цього захворювання.
Надалі було встановлено, що холекальциферол допомагає засвоюватись кальцію, що потрапляє в організм із продуктами харчування. Тому його почали активно прописувати:
– вагітним матусям (щоб у плода кістки краще формувалися);
– маленьким діткам (з тієї ж причини);
– жінкам у період менопаузи (щоб уникнути розвитку остеопорозу).
Особливий бум популярності цього вітаміну припав на початок XXI століття, коли фармацевтичні компанії побачили в ньому добрі можливості додаткового заробітку. У хід пішли рекламні акції, організовані в усьому світі. З усіх телеекранів, сторінок глянсових видань та з вуст кожного лікаря лунали запевнення, що вітамін Д – чи не панацея від усіляких хвороб.
Вітаміном Д почали збагачувати продукти харчування, у тому числі дитячі суміші та вівсяні пластівці… Навіть молоко та сир здаються кориснішими, якщо на ньому написали “Збагачений вітаміном D”!
Нам не вдалося знайти свіжу статистику, але за даними за 2010 рік продаж вітаміну Д лише в одному США становив майже $370 млн. Ця гігантська цифра продовжує зростати на 10% на рік, тобто на кілька десятків мільярдів доларів щороку.
Крім самих пігулок, до промисловості заробляння на вітамінних добавках включилися і лабораторії. Наприклад, американська система охорони здоров’я щорічно проводить не менше 10 млн. тестів на рівень вмісту вітаміну Д в організмі.
І ось раптово, як грім серед ясного неба, сенсація: американський Медичний журнал Нової Англії опублікував масштабне рандомізоване контрольоване дослідження, профінансоване з держбюджету, висновки якого однозначні: вітамін Д не впливає на частоту переломів кісток.
Причому незалежно від того – приймається він самостійно або в комплексі із добавками кальцію.
Як повідомляє The New York Times, у дослідженні взяли участь понад 26 тис осіб, за якими спостерігали протягом п’яти років. Воно було проведено відповідно до всіх методологічних вимог до подібних робіт, і його об’єктивність не викликає сумнівів, тим більше, що оплачувалося дослідження державою, а не фармкомпанією.
Результат настільки шокував медичну громадськість, що багато лікарів ще не встигли перетравити цю інформацію та зробити відповідні висновки. Лікарі зазначають, що не планують поки що змінювати призначення пацієнтам і чекатимуть додаткових досліджень, принаймні щодо кризових груп (в основному жінок у клімаксі з ризиком розвитку остеопорозу).
Цікаво, що це дослідження було замовлено Національним інститутом Здоров’я США. Там вирішили поцікавитися, наскільки обґрунтовано національні стандарти для лікарів, у яких норма вітаміну Д коливається від 600 до 800 медичних одиниць на день.
Виявилося, що норму взято зі стелі. Більше того, в американських лабораторіях самостійно визначили середню норму ще вище – майже 1 тис. МО на особу на день. При такому розкладі виходить, що майже все населення США має дефіцит вітаміну Д. Фармкомпанії були в захваті, і продажі горезвісного вітаміну зростали як на дріжджах.
І раптом такий афронт: як у групі з плацебо, так і в групі, де приймали вітамін Д у кількості 2 тис. МО різниці НЕ БУЛО! І в одній і в іншій групі були абсолютно однакові ризики переломів, ризиків захворіти на рак, хвороби серцево-судинної системи, інсультів, артеріальної гіпертензії, мігрені та артритів з артрозами.
Весь галас навколо нібито користі підвищених доз вітаміну Д виявився повним фарсом і фейком.
І тут корисно згадати епоху, коли фармкомпанії ще не навчилися робити гроші з повітря. Адже у XX-му столітті вчені пояснювали, що для отримання добової норми вітаміну Д достатньо проводити під сонячними променями лише 15-20 хвилин на день (бажано з мінімумом одягу та в період з 11:00 до 13:00 годин).
Але на жаль – останнім часом ці тихі голоси розуму були заглушені рекламними компаніями, що популяризують чарівні пігулки.
Ця публікація як мінімум дала поштовх до того, щоб і лікарі, і пацієнти задумалися – може, не варто так сліпо довіряти рекламі?
Тим більше що журналісти почали шукати та знайшли й інші дослідження, ще більш критичні стосовно вітаміну Д. Зокрема, австралійські вчені отримали схожі результати. Більше того – виявилося, що надто високі дози вітаміну Д, навпаки, – підвищують ризики переломів кісток у жінок старше 50. Щоправда, дослідження було не таким масштабним – всього 5 тис осіб, хоча і тривало також 5 років. Але й справа була не в такій багатолюдній країні, як США.
Таким чином, журналісти The New York Times спільно з американськими та австралійськими вченими довели, що оскільки вітамін Д істотно не впливає на цілісність ваших кісток і на тривалість вашого життя, то пацієнту не потрібні:
– регулярні та не дуже лабораторні аналізи на рівень вітаміну Д у крові (тільки лабораторіям та лікарям, які отримують відсоток з цих аналізів);
– додатковий прийом таблеток або крапельок з вітаміном Д також порадують лише їх виробників;
– погоня за продуктами, збагаченими вітаміном Д, також не є чимось необхідним.
Так що припиняйте годувати лабораторії та фармвиробників, приймайте сонячні ванни по 20 хвилин на день і ваш організм отримає достатній рівень вітамінізації вітаміном Д. Який, як виявилося, зовсім не панацея від усіх хвороб у світі.