Фахівці звертають увагу на менш відомий, але важливий попереджувальний сигнал, який може свідчити про розвиток деменції. Йдеться про зміни, що виникають саме під час руху: згідно з висновками експертів, у людини з деменцією можуть спостерігатися помітні трансформації у звичках, пов’язаних із ходьбою.
Як відомо, деменція — це синдром, який об’єднує комплекс симптомів, пов’язаних із поступовим погіршенням функцій головного мозку. Хоча найбільш розповсюдженими та впізнаваними індикаторами цього стану є проблеми з пам’яттю та зміни у поведінці, існують і фізичні прояви, які не варто ігнорувати.
Організація Alzheimer’s Society зазначає, що певні симптоми мають більш виражений фізичний характер. Зокрема, люди з деменцією часто стають схильними до блукання. Поки така поведінка обмежується стінами власного будинку, вона може не створювати значних проблем. Однак ситуація стає тривожною та небезпечною, якщо людина виходить на вулицю без супроводу або втрачає орієнтацію у просторі.
Експерти Alzheimer’s Society пояснюють: «Ходьба сама по собі є корисною фізичною вправою, яка допомагає зняти стрес та розвіяти нудьгу. Проте людина з деменцією може почати ходити колами по кімнаті, постійно переміщатися будинком або навіть намагатися піти з дому в будь-який час доби. Коли пацієнт безперервно ходить, цей стан часто називають “блуканням при деменції” (dementia wandering)».
Втім, фахівці наголошують, що цей термін може бути дещо оманливим та некоректним, оскільки він створює враження, ніби людина ходить безцільно. Насправді ж за такими діями майже завжди криється певна причина або внутрішнє переконання.
«Ходьба може перетворитися на проблему, особливо якщо у людини є порушення пам’яті або вона не здатна самостійно знайти дорогу додому. Зміна звичок ходіння також може бути сигналом про те, що у людини є певна потреба, яка наразі залишається незадоволеною», — зазначають експерти.
Якщо ви піклуєтеся про когось із деменцією або надаєте допомогу такій людині, варто докласти зусиль, щоб зрозуміти логіку цієї поведінки. Збоку буває важко осягнути, чому ваш підопічний постійно ходить туди-сюди. Однак, з’ясувавши приховані мотиви, ви зможете краще задовольнити його потреби, підтримати незалежність та гарантувати безпеку.
У благодійній організації наводять конкретні приклади: «Людина з деменцією може розпочати свій шлях, маючи в голові чітку мету. Проте через втрату короткочасної пам’яті вона може раптово забути, куди саме прямувала або який маршрут обрала, і в результаті розгубитися».
Ще один поширений сценарій пов’язаний із речами: «Деякі люди з деменцією можуть забути, куди поклали певний предмет, і вирішити, що його хтось забрав. У такій ситуації людина починає ходити, намагаючись відшукати “втрачене”».
Окрім проблем із пам’яттю, існує низка інших факторів, що спонукають до постійного ходіння. Серед них:
Важливо: Якщо ви або ваші знайомі помічаєте подібні ознаки у себе чи своїх близьких, необхідно не зволікати та звернутися за консультацією до лікаря.