Про те, що деякі наркотики, алкоголь і нікотин роблять з нашим організмом.
Цей рейтинг складений британським психіатром, професором нейропсихофармакології Девідом Наттом і його дослідницькою групою.
Героїн — опіоїдний наркотик, при вживанні якого розвивається сильна психічна і фізична залежність. Це обумовлено тим, що при ін’єкції речовина швидко проникає в мозок, легко долаючи гематоенцефалічний бар’єр між кровоносною та центральною нервовою системою. У мозку вона викликає підвищене вироблення дофаміну. Досліди на експериментальних тваринах показали збільшення рівня цього гормону задоволення на 200%.
Героїн імітує природні речовини в мозку, які були створені природою, щоб контролювати біль і збільшувати задоволення.
Додатковим механізмом звикання є підвищене вироблення збудливого медіатора глутамату. У сукупності з жорстокими симптомами відміни — болем, тривожністю, судомами, безсонням — це призводить до сильної залежності. Ломка починається через 4-24 години після прийому останньої дози, і наркоман гостро потребує чергової порції наркотику. Крім того, організм швидко розвиває толерантність до героїну — людині з кожним разом потрібна все більша і більша доза.
Героїнові наркомани часто вмирають від інфарктів, інсультів, так як наркотик впливає на стан серцево-судинної системи. Ще одна причина смерті — виснаження, до якого призводить постійна стимуляція ЦНС. Експерти присвоїли цьому наркотику три бали з трьох можливих по мірі формування залежності.
Кокаїн — це алкалоїд, що міститься в рослинах роду Еритроксилум. У природі він виконує роль інсектициду і захищає листя чагарників від поїдання комахами. Кокаїн має потужний стимулюючий вплив на центральну нервову систему, викликає відчуття ейфорії.
Зазвичай система винагороди в мозку працює за певними правилами. Нейромедіатор — в даному випадку дофамін — потрапляє в простір між нейронами, який називається синапс. Спеціалізовані рецептори передають сигнал для відгуку на його появу, потім видаляють нейромедіатор з синапсу, щоб припинити його дію.
Кокаїн блокує системи зворотнього захоплення дофаміну, змушуючи його працювати знову і знову, приводячи до ураганного вибуху задоволення.
Проте кокаїнова ейфорія не триває вічно, і після завершення дії наркотику настає фаза пригніченого стану. Серед інших побічних ефектів — втома, тривога, безсоння.
Кокаїн небезпечний для серцево-судинної системи. Він викликає найпотужніші спазми, які можуть призвести до крововиливу в мозок, порушити роботу серця чи інших органів. Ще один негативний ефект — стан гострого психозу, у якому людина мало себе контролює. Крім того, існує міф, що кокаїн не викликає звикання, але це не так.
Нікотин, як і кокаїн, — алкалоїд, що в природі здійснює функцію боротьби з комахами. Це основна складова тютюну, яка викликає звикання. Нікотин швидко поглинається легенями і транспортується в мозок. Він збільшує активність нікотинових ацетилхолінових рецепторів, що призводить до викиду адреналіну. Це тимчасово стимулює різні системи організму, і людина відчуває себе бадьорішою і активнішою. А викид дофаміну супроводжує куріння відчуттям задоволення.
Нікотин токсичний, тривале вживання сприяє розвитку онкологічних захворювань, ішемії, стенокардії і так далі. ВООЗ стверджує, що до 50% курців помирають від причин, пов’язаних зі шкідливою звичкою.
Заспокійливі та снодійні засоби на основі барбітурової кислоти чинять пригнічувальну дію на ЦНС. Залежно від дозування ліків можуть надавати легкий розслабляючий ефект або призвести до коми.
Барбітурати стимулюють рецептори гальмівного нейромедіатора гамма — аміномасляної кислоти, в результаті чого передача імпульсів у ЦНС сповільнюється. Це призводить до розслаблення м’язів, заспокоєння, усуває тривогу. Проблему залежності від препаратів довго замовчували, однак згодом визнали і відмовилися від барбітуратів на користь бензодіазепінів.
При цьому якщо кокаїн і героїн нелегальні, то ці ліки протягом довгого часу були відносно доступні, що збільшує їхню небезпеку.
Абсолютно легальні у більшості країн спиртні напої названі найнебезпечнішим наркотиком у світі. Звикання вони також викликають досить швидко. Дослідження на тваринах показали, що алкоголь збільшує рівень дофаміну на 40-360%.
Спиртне впливає на гаммо-аміномасляну кислоту (ГАМК), посилюючи її ефект. Тому рухи та мова людей напідпитку сповільнюються. Алкоголь потрапляє в мембрани ГАМК і імітує дію гормонів-нейростероїдів. Через це келих вина або чарка горілки розслаблює, заспокоює. ГАМК поступово адаптується до змін, знижуючи активність відповідних рецепторів, що робить мозок залежним від алкоголю.
Якщо людина перестає вживати алкоголь, знижена активність ГАМК-рецепторів призводить до ослаблення функції нервового гальмування, і мозок стає більш збудливим.
У той же час етанол знижує здатність іншого нейромедіатора — глутамату — впливати на NMDA-рецептори. При тривалому вживанні алкоголю кількість цих рецепторів збільшується. Мозок стає менш сприйнятливим до спиртного і більш сприйнятливим до глутамату. Це посилює збудливість, приводячи до симптомів абстинентного синдрому: судом, тривожності.
Ще одна причина формування залежності — можливість швидко отримувати енергію для живлення мозку. Для цього потрібен ацетат — проміжний продукт метаболізму етанолу. Мозок підсаджується на просте джерело енергії. В організмі регулярно випиваючої людини спирт замінює звичне джерело енергії — глюкозу.
За даними ВООЗ, щорічно у світі через вживання алкоголю помирають 3,3 мільйона осіб. У статистику входять супутні пияцтва хвороби і травми.
Сам доктор Натт зазначав, що правовий статус наркотику не обов’язково пов’язаний із залежністю або шкодою від нього. Тютюн і алкоголь займають високі позиції в рейтингу, але залишаються легальними.
Однак існування цього списку зовсім не означає, що речовини, які в нього не потрапили, не викликають залежності. Тому рейтинг не варто сприймати як інструмент розподілу наркотиків на шкідливі та нешкідливі. Застосування будь-якої психоактивної речовини має наслідки.