Як відомо , при алергії використовуються антигістамінні препарати , яких існує безліч . Дізнайтеся , які саме препарати для вас найбезпечніші.
На початку минулого століття австрійським педіатром Клеменсом Фон Пірке був введений термін « алергія ». Лікар вірно зауважив , що у багатьох його пацієнтів хвороба розвивається у відповідь на дію деяких речовин ( алергенів ) . Через деякий час медикам вдалося ідентифікувати гістамін – головного винуватця виникнення алергічних реакцій .
У нормальних умовах гістамін міститься в організмі людини у зв’язаному ( неактивному ) стані. Але як тільки людина контактує з алергеном , то негайно запускається цілий ряд складних процесів , які переводять гістамін у вільний (активний) стан . Активні молекули гістаміну зв’язуються з особливими мішенями – рецепторами ( фахівці їх називають Н- 1- гістамінові рецептори ) в тканинах дихальних шляхів , шкіри та очей , тим самим провокуючи розвиток запального процесу , тобто запускається «класична» алергічна реакція: нежить , почервоніння шкіри , чхання , свербіж , кон’юнктивіт та інші прояви . Відповідно, для того щоб позбутися від небажаних проявів алергії , необхідно якимось чином заблокувати дію гістаміну . З цим справляються антигістамінні препарати , які широко застосовуються для лікування алергії. Про них і піде мова.
Перші антигістамінні препарати з’явилися більше 70 років тому. Механізм дії цих лікарських засобів зводився до блокування мішеней – рецепторів перш , ніж у них потрапить гістамін. Таким чином , активованого гістаміну в організмі алергіка закривається доступ до рецепторів і алергічна реакція не розвивається.
Однак , крім позитивного впливу , антигістамінні препарати першого покоління тають в собі і чимало загроз. Одним з найбільших недоліків цих препаратів є виражена седативна ( уповільнює реакції , заспокійлива , аж до сонливості ) побічна дія на організм. Антигістамінні препарати першого покоління внаслідок особливостей своєї будови здатні добре проникати в організмі людини через бар’єр між кровоносною та центральною нервовою системою і зв’язуватися з гістаміновими рецепторами головного мозку , травної системи , серця і легенів , а також очей. Ступінь вираженості седативного ефекту при дії на нервову систему і головний мозок варіює : у різних пацієнтів від легкої сонливості і порушення реакцій до глибокого сну.
Крім цього , часто антигістамінні препарати першого покоління викликають неприємні побічні симптоми : прискорене серцебиття , сухість слизових оболонок ротової та носової порожнини , проблеми з сечовипусканням , а також запори.
Істотним недоліком цих лікарських засобів є і їх нетривала дія , що вимагає частого прийому . Але , враховуючи вищевказані побічні реакції від антигістамінних препаратів першого покоління , це може завдати істотної шкоди здоров’ю , особливо якщо ліки приймає дитина.
Антигістамінні препарати першого покоління досі продаються в аптеках , і нерідко від їх побічних ефектів страждають саме діти. Відомі випадки розвитку серцевої аритмії , галюцинацій і судом у дітей , які брали такі засоби. Також антигістамінні препарати першого покоління знижують здатність дитини до навчання , оскільки гнітюче діють на головний мозок . Дитина на уроці не сприйме навчальний матеріал , і , як наслідок , знижується успішність , погіршуються відносини з однолітками і вчителями через « загальмованість » маленького пацієнта.
Крім того , прийом антигістамінних препаратів першого покоління не безпечний при вагітності та годуванні груддю , а також при наявності багатьох інших захворювань у пацієнта.
Враховуючи негативні наслідки і побічні реакції від прийому антигістамінних препаратів першого покоління , було поставлено завдання про розробку нового класу антигістамінних препаратів , що відрізняються високою безпекою та ефективністю . Одним з перших представників антигістамінних препаратів нового , другого покоління був лоратадин , на розробку якого пішло більше 20 років! Безпека і ефективність даного препарату неодноразово підтверджувалася широкомасштабними клінічними дослідженнями , які проводилися протягом кількох років після його відкриття . і зажадали величезних матеріальних витрат від компанії- виробника.
На відміну від антигістамінних препаратів першого покоління , новий клас лікарських засобів має досить високу спорідненість з гістаміновими рецепторами. Це означає , що антигістамінні препарати другого покоління вибірково блокують і вибірково взаємодіють тільки із згаданими Н- 1- гістаміновими рецепторами , при цьому, не зачіпаючи інші рецептори.
Антигістамінні препарати другого покоління дуже погано проникають через гематоенцефалічний бар’єр, тому надають мінімальну седативну дію , і лише в дуже рідкісних випадках при прийомі цих засобів може розвинутися сонливість. Крім того , ці препарати не викликають звикання , що дозволяє їх використовувати протягом тривалого часу.
Терапевтичний ефект після прийому антигістамінних засобів другого покоління настає відносно швидко , і триває протягом тривалого часу , що дозволяє уникати частого прийому лікарських препаратів. Наприклад , антигістамінний ефект від прийому лоратадину розвивається протягом 1-3 годин після прийому , а його дія зберігається протягом доби. Лоратадин можна приймати дітям від 1 року у зазначеній в інструкції дозуванні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
АНТИГІСТАМІННІ ПРЕПАРАТИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ