Чому хрустить щелепа і як цього позбутися

Хрустить щелепа — це не діагноз, а симптом. Зазвичай під цим мають на увазі клацання, хлопки або хруст в області щелепного суглоба, які виникають при відкриванні або закриванні рота. Це може відбуватися під час розмови, жування, позіхання або навіть при спробі широко відкрити рот. Звук може бути ледь чутним або, навпаки, досить гучним, щоб його чули оточуючі, — і не завжди він супроводжується болем.

У медичному сенсі це може бути ознакою порушення роботи скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — складної системи, що з’єднує нижню щелепу з черепом. СНЩС працює як шарнір, дозволяючи нам жувати, говорити і позіхати. Якщо його робота порушується, суглоб може видавати клацаючі або тріскучі звуки.

Іноді хруст супроводжується іншими симптомами:

• болем у щелепі, скронях, вухах або шиї;
• головним болем;
• відчуттям втоми або напруги в обличчі;
• відчуттям заклинювання щелепи при відкриванні рота;
• обмеженою амплітудою рухів;
• труднощами з жуванням.

Чи потрібно турбуватися, якщо хрустить щелепа?

Якщо щелепа хрустить час від часу, без болю і без впливу на рухи, приводу для тривоги, швидше за все, немає. Такі звуки можуть виникати через широку амплітуду рухів або тимчасове зміщення суглоба, яке минає саме по собі.

Але важливо звернути увагу, якщо хруст:

• став регулярним або посилюється;
• супроводжується відчуттям напруги;
• заважає їсти або говорити;
• виникає в одній і тій самій точці щоразу;
• викликає відчуття, що щелепа «перескакує» або насилу рухається.

Навіть якщо болю немає, але звук стає нав’язливим і повторюється при кожному русі, це може бути ранньою ознакою порушення в роботі суглоба — наприклад, зміщення суглобового диска або м’язового перенапруження.

Лікар-невролог, ортопед або стоматолог, знайомий з проблемами СНЩС, зможе визначити, чи вимагає ситуація спостереження або активного лікування. Головне — не чекати, поки з’явиться біль або щелепа «заклинить», оскільки в цьому випадку відновлення може зайняти більше часу.

Хруст у суглобі найчастіше виникає у пацієнтів з великою кількістю плоских пломб, у людей з бруксизмом (нічним скреготанням зубами), а також після завершення ортодонтичного лікування, коли жувальні поверхні не підігнали по прикусу і не створили функціональний прикус, або при повному протезуванні без носіння спеціальних тимчасових конструкцій.

Якщо скарга, навіть незначна, вже з’явилася, краще відразу звернутися до лікаря. Поява інших симптомів, таких як біль і обмежене відкривання рота, збільшує складність і терміни лікування. Ігнорування проблеми може призвести до складних, а іноді навіть невиліковних наслідків.

Часто хвороби СНЩС мають нетипові симптоми. Наприклад, дзвін, біль або закладеність вуха. Це може відбуватися через здавлювання суглобом судин і нервів привушної зони. Або симптоми невралгії трійчастого нерва можуть призводити до здавлювання цього нерва спазмованою м’язом.

Чому може хрустіти щелепа?

Хруст у щелепі найчастіше пов’язаний з порушеннями в роботі скронево-нижньощелепного суглоба або навколишніх м’язів. Причин може бути багато — від звичок до структурних змін у самому суглобі. Ось найпоширеніші з них:

• Зміщення суглобового диска. Усередині щелепного суглоба є хрящовий диск, який допомагає згладжувати рухи. Якщо він зсувається зі свого місця, може виникати хруст — особливо при відкриванні або закриванні рота.
• М’язове перенапруження. Напружені або спазмовані м’язи щелепи та шиї можуть викликати не тільки хруст, а й відчуття скутості, болю або втоми в обличчі.
• Бруксизм. Скреготання або стискання зубів, особливо вночі, — одна з частих причин перевантаження суглоба. Згодом це може призвести до запалення і появи хрускоту.
• Порушення прикусу. Якщо зуби змикаються неправильно, це може створити нерівномірне навантаження на суглоб і спровокувати його хрускіт.
• Надмірні або повторювані навантаження. Звички на кшталт жування жуйки, обгризання нігтів, прикушування губ або, наприклад, олівця перевантажують суглоб і можуть викликати його подразнення.
• Стрес. Підвищена напруга, особливо якщо людина несвідомо стискає зуби або напружує м’язи обличчя, збільшує ризик захворювань СНЩС і супутніх звуків.
• Травми. Удари або навіть невдалі стоматологічні процедури можуть призвести до мікроушкоджень суглоба і подальшої появи хрускоту.
• Артрит. Запалення в суглобі — як при остеоартриті, так і при ревматоїдному артриті — може викликати тертя, втрату хряща і хруст при русі.

У деяких випадках хрустка щелепа — це поєднання відразу декількох факторів. Наприклад, у людини може бути і неправильний прикус, і звичка стискати зуби при стресі. У таких ситуаціях важливо виявити та усунути всі можливі тригери, а не тільки найочевидніший.

Що робити, якщо хрустить щелепа?

Якщо хрускіт щелепи не викликає болю і не заважає відкривати рот, найчастіше достатньо спостерігати за станом. Але якщо звук став нав’язливим, з’явився дискомфорт або обмеження руху, варто почати з простих кроків самодопомоги.

• Обмежте навантаження на суглоб. Намагайтеся не використовувати жувальну гумку, не гризіть нігті та ручки, уникайте твердої та жорсткої їжі — особливо в періоди загострення.
• Вибирайте м’яку їжу. Тимчасово переходьте на страви, які не вимагають довгого жування: омлети, супи, пюре.
• Використовуйте компреси. При болях допомагає тепло (грілка або теплий рушник), при набряку — холодний компрес.
• Спробуйте вправи та масаж. Легка розтяжка, вправи на відкривання і закривання рота без опору, а також м’який масаж жувальних м’язів можуть полегшити напругу.
• Контролюйте звички. Зверніть увагу, чи не стискаєте ви зуби вдень. Корисно привчити себе тримати щелепу в розслабленому положенні: губи зімкнуті, зуби — розсунуті, язик торкається піднебіння.

Якщо ці заходи не допомагають, слід звернутися до лікаря. Лікар може порекомендувати капу або шину — спеціальну накладку на зуби, м’яку або жорстку, яка знижує тиск на суглоб і захищає зуби від нічного скреготання. У деяких випадках ефективною виявляється фізіотерапія: вона включає вправи на розслаблення і зміцнення, теплові процедури, масаж, ультразвук або електричну стимуляцію м’язів.

При вираженому болю фахівець може призначити медикаментозне лікування. Це можуть бути нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), міорелаксанти або антидепресанти в низьких дозах — вони допомагають впоратися з м’язовим спазмом і знизити рівень тривожності. Якщо запалення виражене сильно, можуть використовуватися ін’єкції кортикостероїдів або ботулотоксину в жувальні м’язи.

Хірургічне лікування потрібне рідко і тільки тоді, коли всі інші методи виявилися неефективними. Можливі малоінвазивні процедури, такі як артроцентез (промивання суглоба) або артроскопія, а в більш важких випадках — відкрита операція на суглобі. Вибір процедури залежить від ступеня і характеру ураження.

Лікування болю і хрускоту суглоба завжди включає в себе роботу з м’язами. Потрібно «навчити» м’яз працювати правильно, перепрограмувати його і зафіксувати в правильному положенні. Для цього застосовується апарат ТНС — пристрій для черезшкірної електричної стимуляції нервів. Він посилає слабкі електричні імпульси через електроди, розміщені на шкірі поблизу больової зони. Ці імпульси допомагають зняти м’язову напругу і спазм, блокуючи больові сигнали і стимулюючи вироблення ендорфінів.

Ботокс можна застосовувати для лікування, але лише в складі комплексної терапії, оскільки він вимикає м’яз і лише прибирає симптом, не працюючи з причиною.

Часто лікування болю і хрускоту суглоба — це комплексна робота кількох фахівців: стоматолога-гнатолога, психотерапевта, остеопата, ортопеда, оториноларинголога, невролога.

Як захиститися від хрускоту в щелепі?

Повністю виключити ризик появи хрускоту в щелепі неможливо, особливо якщо він пов’язаний з анатомічними особливостями. Але в більшості випадків профілактика допомагає знизити навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб і уникнути розвитку дисфункції.

Перше, на що варто звернути увагу, — повсякденні звички. Намагайтеся уникати надмірних навантажень на щелепу: не відкривайте рот занадто широко при позіханні або співі, не гризіть нігті, олівці і не жуйте жуйку протягом тривалого часу. Навіть такі дрібниці, як звичка спиратися підборіддям на руку або сутулитися за столом, можуть посилювати м’язову напругу в ділянці щелепи.

При тривожності багато людей несвідомо стискають зуби. Щоб цього уникнути, корисно усвідомлено контролювати положення щелепи: язик повинен м’яко торкатися піднебіння, губи бути зімкнутими, а зуби — трохи розсунутими.

Важливу роль відіграє і загальний рівень стресу. Регулярний відпочинок, медитація, фізична активність і здоровий сон допомагають розслабити м’язи обличчя та шиї. Це особливо важливо для тих, хто схильний до бруксизму.

Також варто звернути увагу на харчування. Тверда і жорстка їжа (горіхи, м’ясо, сирі овочі) створює додаткове навантаження на суглоб, особливо при вже наявному хрускоті. Краще віддавати перевагу м’яким продуктам, які легко жуються, особливо в періоди загострення симптомів.